Досліджувана нами проблема залишається актуальною і на сьогоднішній день.

Щоб мати повніші дані про стан означеної проблеми, ми розробили завдання для дітей.

Дослідження проводилось нами на базі ДНЗ № 3 “Бджілка” у старшій групі “Веселка” м. Івано-Франківська.

Дане дослідження охоплювало 20 дітей. Експеримент здійснювали в процесі індивідуальної бесіди з кожною дитиною

Діти виконували розроблені нами завдання:

Прочитай наведені фразеологізми. Поясни їх. В яких життєвих ситуаціях їх можна застосовувати?

1) ні до чого руки не лежать;

2) на всі руки;

3) як без рук;

4) з порожніми руками;

5) як мед, так і ложкою;

6) вовків боятися – в ліс не ходити;

7) не кажи гоп, поки не перескочиш;

8) байдики бити;

9) мов кіт наплакав;

10) не все коту масниця.

Які ви ще знаєте фразеологічні вислови?

Проаналізувавши та підсумувавши відповіді дітей, ми мали змогу визначити рівень використання дітьми усної народної творчості у словниковій роботі.

Нами було визначено 3 рівні стану означеної проблеми:

1) високий;

2) середній;

3) низький.

До першої підгрупи належать 55% дітей. Це діти з високим рівнем знань з означеної проблеми. Їхні відповіді були повними, пояснення чіткими та зрозумілими. До цієї групи належать 11 дітей.

До другої підгрупи належать 30% дітей. Це діти з середнім рівнем знань. Відповіді цих дітей були зрозумілими, чіткими, але діти не змогли пояснити значення всіх фразеологізмів. До цієї групи належать 6 дітей.

До третьої підгрупи належать 15% дітей. Це діти з низьким рівнем знань. Вони не змогли пояснити більшість фразеологізмів, а їх пояснення були нечіткими та незрозумілими. До цієї підгрупи належать 3 дітей.

Отже, проблема залишається актуальною і потребує корекції.

2.3. Система словникової роботи з дошкільниками.

У розвитку мови і збагаченню словника велику роль відіграє використання усної народної творчості.

З раннього дитинства дітям необхідно прищеплювати любов до рідної мови. Здійснити це завдання можна за дрпомогою рідного слова.

Для збагачення словника усною народною творчістю необхідно розпочинати робити це в сім’ї та дошкільному закладі.

Для цього ми розробили методику збагачення словника дошкільників усною народною творчістю. Групу раніше опитаних дітей ми поділили на дві підгрупи: експериментальну та контрольну.

Протягом місяця в експериментальній підгрупі здійснювалось спеціально організоване виховання та навчання за спеціально розробленою методикою збагачення словника дітей дошкільного віку використанням усної народної творчості. У контрольній групі дітей навчально-виховний процес залишався незмінним, відбувався за традиційною методикою.

В кінці місяця в обох підгрупах було проведене знову дослідження, результати якого засвідчили, що розроблена нами методика результативна.

У дітей експериментальної групи підвищились рівні знань. Так, до високого рівня знань належать 75% дітей, до середнього – 25% дітей, а низький показник зовсім зник.

З цими дітьми кожного дня проводилась систнмна послідовна робота як на занятті, так і в повсякденному житті.

Батьки використовували жанри усної народної творчості у спілкуванні з дітьми під час різноманітних видів діяльності.

В дошкільному закладі дітям пропонувалось багато цікавої інформації з даної тематики.

Так, на заняттях з рідної мови використовувались прислів’я, приказки, загадки, які збагачують рідну мову. Розроблялись словесно-дидактичні ігри з означеної тематики.

На заняттях з художньої літератури дітей ознайомлювали з творами усної народної творчості.

На заняттях з музики дітей ознайомлювали з українськими піснями різноманітних жанрів.

На прогулянці можна використовувати загадки про явища природи.

Влаштовувались різноманітні свята, на яких діти загадували загадки, пригадували прислів’я та використовували різні жанри фольклору.

Кожного дня з дітьми проводились бесіди, які давали їм цікаву та корисну інформацію про рідну мову, її багатство, різноманітність жанрів усної народної творчості.

Діти брали активну участь у народних іграх та різноманітних забавах, в процесі яких вони збагачували своє мовлення різними фольклорними жанрами.

Отже, як бачимо це все у взаємодії дало змогу покращити рівні знань дітей. При взаємодії сім’ї та дошкільної установи ми досягли бажаного результату.

2.4. Методичні рекомендації.

Рекомендуємо батькам постійно поповнювати словник дитини новими словами; уточнювати значення слів, активізуючи словник; збагачувати дитячу мову прислів’ями, приакзками, загадками, образними народними виразами.

Ефективним засобом збагачення словника дітей є ігри.

Наводимо ігри, які легко можна організувати в сім’ї з дитиною: “Підбери такий”, “Де чий колір?”, “Склади башту за кольором”, “Великий – маленький”, “Що в мішечку?”, “Що з чого зроблено?”

Словесні дидактичні ігри: “І я”, “Що я не так сказав?”, “Придумай речення”, “Скажи навпаки”.

Під час прогулянок, одягання, роздягання, купання, на кухні під час приготування їжі доцільно проводити з дитиною дидиктичні вправи: “Хто більше назве слів (овочі, фрукти, меблі, квіти)?”, “Скільки слів ти знаєш?”, “Назви одним словом”, “Скажи як”, “Скажи де”.

Багатство та образність словника визначається вмінням людини влучно використовувати в розмові прислів’я, приказки, загадки.

Прислів’я та приказки – своєрідний кодекс моральної поведінки, в них можна знайти пораду, осуд, підтримку без зайвого пояснення і без зайвих слів.

Приказці завжди знайдеться місце в спілкуванні з дитиною. Під час сніданку, обіду, вечері доцільно використати такі прислів’я: “Каші маслом не зіпсуєш”, “Дорога ложка до обіду”, “Добрий борщик, та малий горщик”, “Так їсть, аж за вухами лящить”, “Захочеш пити – підійдеш до струмка”.

Якщо дитина виконує трудові доручення неохоче, нашвидкуруч, відмовляється, можна використати такі прислів’я: “Без праці нічого не зробиш”, “Поспішиш – людей насмішиш”, “Не так лінь, як не хочеться”, “Силою не хвались – краще трудись”, “Ледачому все ніколи”, “Коли за все візьмешся, то нічого не зробиш”, “Метушиться багато, а робить мало”, “Як до діла, так і сіла”, “Не хитруй, не мудруй, а чесно працюй”, “Що посієш, те й пожнеш”

Вихідний день батькам бажано проводити з дитиною на природі.