"Останнє теж не дивина, адже за будь-якої системи підрахунків Бельгія входить у групу 10 — 15 найбагатших країн світу. Навіть продуктами сільского господарства вона забезпечує себе не на 100%, а на 5/6 виключно тому, що потрібна переробній промисловості 1/6 визріває лише у тропіках. Все ж основу благополуччя складає промисловість, яка продає за кордони половину продукції — від автомобілів (щорічне виробництво понад 1 млн.) до брильянтів. Хоч складний і різноманітний ринок праці Бельгії ставить дуже високі вимоги до вмінь і знань працівників, її система освіти цілком задовільно забезпечує його потреби. У наш час бельгійці використовують як грошову одиницю бельгійський франк (Bfr чи FB), але нетерпляче чекають приходу "євро".

РОЗДІЛ 1. МИНУЛЕ І СУЧАСНЕ СИСТЕМИ ОСВІТИ

Порушивши стандартний стиль викладу, розпочнемо з узагальнення особливостей системи освіти Бельгії, виділивши 9.

1) Бельгія у кілька разів молодша від багатьох складових частин своєї системи освіти. Структуру останньої та принципи діяльності не можна зрозуміти і пояснити без звернення до часів середньовіччя, коли її територія була полем найзапекліших і майже безперервних воєн, ареною змагання релігій і сильніших сусідів. Наслідком бурхливого минулого і тривалих пошуків компромісів стали:—

фрагментарність системи освіти;—

співіснування у ній різних форм і підсистем;—

різноманітність навчальних закладів та засобів управління ними.

2) Бельгія має унікальний і дуже корисний для багатьох інших країн досвід вирішення мовних проблем у системі освіти. Для остаточного зняття довготривалого напруження, уряд і народ пішли на створення практично незалежних систем освіти на голландській, французькій і німецькій мовах.

Йдеться саме про незалежність, бо їх перекривання дуже мале, адже у школах кожної з мовних громад вивчення "другої" мови розпочинається дуже пізно. Це приводить до того, що значна частина населення Фландрії і Валлонії погано володіє другою державною мовою. Це помітно контрастує з прикладом Люксембургу, де вивчення державних мов розпочинається з дитсадків, а завданням системи освіти є забезпечення однакового засвоєння молоддю всіх (трьох!) державних мов. Втім, останнім часом освітня політика у Бельгії все більше скеровується на виправлення цього очевидного недоліку системи освіти.

3) Невелика Бельгія стала джерелом досвіду і у питанні переходу системи освіти від централізованого до федерального управління. За якихось двадцять років унітарна піраміда влади в освіті розсипалася й перетворилася у громадсько-регіональний конгломерат з домінацією владних структур трьох мовних громад і комун. Центральна влада зберігає за собою лише право встановлення узагальнюючих нормативів типу строків навчання і необхідного мінімуму навчальних годин. Кожний навчальний заклад довільної приналежності автономний у вирішенні багатьох питань своєї діяльості.

4) У Бельгії співіснують і змагаються між собою "вільні" навчальні заклади, що належать приватним особам чи групам населення, та "офіційні", утворені державою чи керовані нижчими ланками її владних структур. Всі визнані й атестовані навчальні заклади фінансуються з держбюджету незалежно від їх приналежності. Створена у вигляді спеціалізованих комісій система контролю рівня навчання і забезпечення адекватності дипломів і посвідчень, які вони дають випускникам.

"Свобода заснування навчальних закладів приводить до існування мережі "абсолютно вільних" навчальних закладів, які не визнаються і не субсидуються офіційними структурами держави і громад".

5) У Бельгії дорога система освіти, що поглинає понад 6% валового національного продукту. Серед найвищих у світі не тільки цей показник, але й рівень охоплення населення всіма видами освіти: 100% для дошкільної й обов'язкової, близько 45% — всіма формами вищої і неперервної.

6) Бельгія має одну з найтриваліших у світі обов'язкову і безкоштовну освіту. Втім, з її дванадцяти років три останні молодь може (за своїм бажанням) вчитися неповний час, поєднуючи школу з працею чи учнівством на підприємствах і установах.

7) Термін "бінарність" у застосуванні до бельгійської системи вищої освіти має навіть ширше застосування, аніж для решти країн, де він означає співіснування традиційної університетської та новітньої неуніверситетської форм навчання. У Бельгії воістину "бінарними" є університети, які лежать на "мовному" кордоні, бо вони повністю поділені на строго симетричні й однаково названі франко і голландськомовні частини.

8) Бельгійська система освіти накопичила чималий досвід асимілювання й навчання дітей імігрантів. Особливо багатий він у закладів франкомовної громади, на деяких територіях якої відсоток учнів-іноземців сягає 30. У перерахунку на кількість власного населення Бельгія входить у десятку тих країн світу, які приймають найбільшу кількість іноземних громадян у свої вищі навчальні заклади.

9) Свобода законодавства і демократизм держави дають змогу школам і вузам мати надзвичайно широкі міжнародні контакти, бути відкритими у світ для використання кращого міжнародного досвіду. Цьому істотно сприяє перетворення Брюсселя у найбільший вузол європейських зв'язків та центр діяльності керівних організацій Європейського Союзу і НАТО.

Усереднена структура системи освіти Бельгії забражена на схемі. У ній чітко виділені 4 рівні: дошкільний (вік дітей 2-6 років); початковий (6-12 років); середній (12-18) і вища освіта з програмами тривалістю від 2 до 7 років. Повне охоплення дітей вихованням, освітою чи професійною підготовкою простягається від 3 до майже 18 років. Щоправда, попри всі зусилля, частина молоді виходить з середньої школи без заключних документів. Для неї створена система допоміжного навчання та учнівства німецької моделі (підготовка на робочому місці та навчання у профшколі). Хоч можна полишити