РЕФЕРАТ

“Особливості навчання, виховання та корекції учнів початкової школи на сучасному етапі реформування освіти”

Основною метою педагогічної логопедичної корекції дітей з мовленнєвими вадами є забезпечення можливості засвоїти програмовий матеріал того навчально-виховного закладу, де перебуває дитина (чи то загальноосвітня школа чи то дошкільний заклад). На сучасному етапі це завдання суттєво ускладнилось у зв’язку з переходом на навчання дітей з 6-літнього віку. Це підтверджується, якщо прослідкувати відсоток дітей з мовленнєвими вадами по нашій школі (тенденція зберігається і в інших навчальних закладах), який на протязі 1993-2000 нр. коливався в межах 35% від загальної кількості учнів початкових класів, і різко змінився у 2000 - по 2004 н. р.. Цей показник сягнув поділки ? 80%.

Серед причин, що зумовлюють таку невтішну картину я б виділила такі:

1) втрата можливості дошкільними навчально-виховними закладами повноцінно завершити підготовку до навчання у школі через ліквідацію підготовчих груп, а також деякі упущення у навчальному процесі у старших та середніх групах;

2) недостатня узгодженість у системі роботи вчителів-логопедів системи освіти та логопедів мед. закладів;

3) суттєва відмінність мовленнєвого нормативного (фізіологічного) розвитку дитини на 7 і 8 році життя, яка не врахована при складанні навчальних програм;

4) недостатність поінформованості батьків, вчителів, широкого загалу про вплив мовленнєвого недорозвитку на загальний розвиток дитини та її подальшу долю взагалі;

5) а також значного зростання так званого соціального сирітства або педагогічної занедбаності.

У процентному співвідношенні серед вад лідирує порушення фонетико-фонематичного сприймання (60%) далі йде суто порушення вимовної (звукової) сторони мовлення (30%), незначний відсоток становлять діти з порушенням темпо-ритмічної сторони мовлення (1%), нерізко виражений загальний недорозвиток мовлення (9%).

Найчастіше наслідком таких порушень стає порушення письма, яке можна чітко розмежувати за причинами, проаналізувати якісно і кількісно помилки, допущені в письмових роботах (Див. табл. № 1).

Таблиця № 1

Основна специфічна ознака корекції – не подача нового матеріалу, а детальний розбір незасвоєного попереднього вивченого матеріалу.

Корекція вважається незавершеною, поки матеріал дитиною незасвоєний. Вчитель подає загальні правила, які діти з достатньо сформованою функцією починають і успішно застосовують в практичних діях. Корекційне навчання (вчитель-логопед) навчає, як виправити і застосувати фонематичний аналіз у кожному конкретному випадку (поділ речення на слова, узгодження їх закінчення, відчуття межі речення, склад слова (звуковий, складовий) відчуття певного звука у слові у різних позиціях, вживання у правильній артикуляції та у потрібному місці, звука, що вимовляється неправильно).

Вчитель-логопед чітко збирає та аналізує інформацію з таких джерел:

1 – із власного детального обстеження, що проводиться у травні і вересні;

2 – із спостережень за дитиною;

3 – із спостережень вчителів-класоводів;

4 – із спостережень батьків;

5 – із заключень лікарів-спеціалістів (невропатолога, психоневролога, лор-лікаря, та інших).

Але звернути увагу найпершими повинні батьки ще у ранньому віці і прийти за консультацією.

У більшості дітей з розладами усного ти писемного мовлення порушена також пізнавальна діяльність і спостережливість, увага, пам’ять, мислення аналіз синтез. Виховним аспектом для розвитку і навчання є використання ігор та вправ на розвиток вище згаданих функцій. Допомогти у цьому можуть і зобов’язані вчителі-класоводи, вчителі груп продовженого дня та батьки.

Логопед навчає дитину не розгублюватись у незрозумілій ситуації, а знаходити вихід із неї, тобто долати труднощі в кожному конкретному випадку.

Для вчителів раджу щоденно практикувати протягом І р. навчання:

1) складання звукової схеми слова на уроці (1-2 слова);

2) визначення (щоденно) кількості слів у реченні та складання його схеми;

3) використовувати мовні ігри на визначення послідовності звуків у слові, 1-й – ост. звук, придумування слів на – та із заданим звуком;

4) активне використання логоритмічних вправ під час фізкультпауз;

5) використання індивідуально кожною на уроці особистих наочних матеріалів, а зокрема: а) схема слова + фішки-звуки;

б) схема речення (фішки-слова);

в) мозаїчна абетка.

Для батьків раджу активно готувати дитину до школу, а саме:

1) знайомити з буквами (їх етичний образ)

2) вчити зливати у прості склади;

3) по потребі допомогти спільно з логопедом усунути звуковимовні порушення;

4) „проспівувати” звуки у словах простої структури і таким чином вчити їх чути у різних позиціях, + мовні ігри та зошити для дітей д/в з друкованою основою.

У шкільний період:

1) не перевантажувати дітей у початковому періоді (1 півріччя, 1 пол. ІІ-го півріччя);

2) завдання, слово, виконане або написане помилково вдома простим олівцем виконати у окремому зошиті правильно; або викласти певне слово з абетки мозаїки;

3) бути терпимими, не нервувати і не підганяти дітей; обов’язково радитись із логопедом, класоводом, психологом.

ЛІТЕРАТУРА

1. Логопедия: Учебное пособие для студентов педагог. вузов (Л.С.Волкова, Р.И.Лалаева, Е.М.Мастюкова – М.: Просвещение, 1989

2. Як навчити малюка читати, Барташнікова І.А., Барташніков О.О., - Тернопіль: Богдан, 1998

3. Мовні ігри та забави, Березіна О.М., Павловська Т.О., Тернопіль: Мальва, 2002

4. Ми готуємось до школи, Федієнко В.В., Харків, „Видатний дім „Школа”, 2003

5. Поради батькам, Яковенко Ф.М., „Радянська школа”, Київ, 1972