Реферат на тему:

Математична конференція „у світі чисел" (систематизація знань про натуральні числа і дії над ними)

Тема. Систематизація знань про натуральні числа і дії над ними ( в кінці року)

Мета. Узагальнити знання про натуральний ряд чисел та ари-фметичні дії над ними. Познайомити учнів з історією виникнення числа, цифри та виконання операцій над ними. Розвивати допитливість, кмітливість. Виховувати любов до математики, вміння працювати у групах.

Обладнання. Плакати з малюнками, записи на дошці матема-тичних завдань, лічильний матеріал, плакати з вислова-ми про математику, переносна дошка, крейда.

Підготовча робота. Вчитель розбиває клас на групи, які за-здалегідь готують матеріал для виступу на конференції. Кожна група самостійно готує повідомлення, малюнки, завдання для решти учнів класу.

Конференція проводиться у святково прикрашеному залі, де присутні учні паралельних класів, батьки, вчителі.

Хід конференції—

Любі друзі! Наш четвертий клас закінчує вивчення математи-ки початкової школи. З першого класу ми почали вивчати натуральні числа: спочатку познайомилися з десятком, потім із сотнею, тисячею і багатоцифровими числами. Ми вивчили усну і письмову нумерацію цих чисел, арифметичні дії над ними, познайомилися із законами і властивостями дій. Зараз учні четвертого класу вільно оперують на-туральними числами в межах мільйона. Протягом цих чотирьох років діти познайомилися з математичним матеріалом, яке людство на-працювало протягом тисячоліть. І звичайно ж, на уроках математики ми вивчали тільки програмовий матеріал; багато цікавих питань за-лишилося не розглянутими. На сьогоднішній математичній конфере-нції ми хочемо вам розповісти цікаві відомості про число, цифру, їх виникнення, трактування у різних народів, запропонуємо вам цікаві математичні завдання.

Учні нашого класу самостійно готувалися до цієї конференції, опрацювали багато книг, намалювали малюнки підібрали цікаві завдання. Кожне питання готувалося окремою групою дітей. Роботу у групах розподіляли учні самі, згідно своїх здібностей та інтересів.

1. Учні першої групи повідомлять нам, як люди навчилися раху-вати.

Перший учень. Первісні люди не знали лічби. Спочатку вони на-вчилися з групи предметів виділяти окремий предмет: із зграї вовків — ватажка зграї, із колоска — одне зерно, з отари овець — одну вів-цю. Тому спочатку люди визначали це співвідношення як „один" і „ба-гато".

Другий учень. Тривалі спостереження за парами предметів (очі, вуха, крила, роги, руки) привели людину до уявлення про число 2. Мисливець, розповідаючи, що він бачив двох оленів, порівнював їх з парою очей. А якщо він бачив їх більше, то казав „багато". Лише по-ступово людина навчилася виділяти три предмети, а потім чотири, п'ять і т.д.

Третій учень. Велику роль в історії лічби відіграли пальці руки. Прагнучи повідомити про кількість предметів, людина показувала відповідне число пальців. Одна п'ятірня означає 5, дві — 10. Коли не вистачало рук, у хід ішли ноги. Сліди лічби на пальцях збереглись у багатьох країнах. Так, посуд у Китаї і Японії лічать п'ятірками і десят-ками. У Франції і в Англії і сьогодні у ходу лічба двадцятками.

Четвертий учень. Спеціальні назви чисел існували спочатку тільки для одного і двох. І зараз в індійців слово два означає очі, а в тібетців — крила; в інших народів один — Місяць, п'ять — рука. Із плином часу виникла потреба в оперуванні все більшими числами. Люди зрозуміли, що назву кожному числу давати незручно. Поступово стали застосовувати спеціальні засоби для називання чисел. У зв'язку з тим, що на двох руках у людини 10 пальців, найзручнішою виявилася десяткова нумерація. У цій нумерації першим десяти числам 0, 1,2, З, ..., 9 дана спеціальна назва, а також окремим великим числам. А назви всіх інших чисел є комбінаціями назв цих основних чисел. Наприклад, 12 —- це два на десять, тридцять — це 3 десятки і т.д.

П'ятий учень. У стародавніх слов'ян назви чисел першого десят-ка вказують на анатомію руки, історію розвитку поняття про число, особливості життєвого укладу людей. Так, наприклад, число „три" походить від слова „тре", бо середній палець труть його сусіди, „чо-тири" — походить від слів „ще тре", бо четвертий палець теж затиснутий між третім і п'ятим. „П'ять" походить від „п'ясть", шість — „ще єсть" — людина відкрила, для лічби можна використовувати і пальці другої руки. „Сім" — „седм" — „сидим" — тобто у сьомий день сиди-мо, не працюємо і т.д.

Окремі великі числа теж дістали свої назви. Наприклад, число сорок походить від назви мішка з соболиними шкірками, якими пла-тили данину. Сорок — це мішок, в який вміщається рівно чотири де-сятки шкірок. Десять тисяч у стародавній Русі називали „тьма".

2. Вчитель. Ви почули про виникнення усної нумерації. Наступна група учнів розкаже нам про виникнення письмової нумерації.

Перший учень. Коли люди ще не мали паперу, числа познача-лися зарубками на палицях і кістках тварин, вузликами на шнурку, в'язками черепашок чи купками камінців. У стародавніх культурах почали з'являтися спеціальні позначки чисел, часом дуже незвичні для сучасного ока. Числа першого десятка у багатьох культурах по-значали відповідною кількістю крапок чи рисок. А для більших чисел придумували цікаві позначки чи малюнки.

Другий учень. Ось погляньте на таблицю цифр стародавнього Єгипту. Ви бачите, що числа від 1 до 9 позначені окремими паличка-ми, число 10 — підковою, сто — гачком, сто тисяч — жабою, а міль-йон — фігурою з піднятими у здивуванні руками.

Третій учень. Ось як позначали числа стародавні вавилоняни. (Учень показує таблицю.)

їхнє письмо клинописне, бо вони зображали позначки загостреною