Сучасна школа: ерудит проти інтелектуала

Сучасний світ ставить дошколярів зовсім інші, ніж у минулому столітті, вимоги. Сьогодні потрібні не «гвинтики» для єдиного суспільного механізму, а творчі особистості, здатні самостійно приймати рішення. На формування такої особистості і спрямована робота більшості західних освітніх систем.

До слова, сучасні підходи до навчання більш природні для дітей. Принаймні, їдучи на Захід, наші школярі досить швидко адаптуються до навчання в місцевій школі, зате, повернувшись на батьківщину, відчувають, часом, серйозні проблеми. —

Причина в тому, що зміст освіти і форми навчання в українських школах і зарубіжних істотно відрізняються, — вважає голова Асоціації керівників шкіл м. Києва Людмила ПАРАЩЕНКО. — У нашій школі дитина із самого початку потрапляє в досить жорстке формування — клас, у якому вона зазвичай навчається усі шкільні роки. Для всіх учнів цього класу, відповідно до нашого стандарту класно-урочної системи, передбачений єдиний набір різних предметів, змінювати який ніхто не має права.

На Заході усе цілком інакше. Учень сам складає індивідуальний навчальний план, сам вибирає навчальні предмети. У зв’язку з цим на кожному уроці він потрапляє в нову групу: на математиці він сидить з одними, на історії — з іншими і так далі. Тому дитина, яка йде навчатися в ту систему, повинна мати певні особистісні навички — уміння планувати свою роботу, самоорганізацію і комунікабельність. Інакше їй складно вступати в міжособистісні стосунки і працювати в команді. —

На мій погляд, це набагато складніше, ніж просто виконувати вже складений кимось план.—

Можливо, зате школяр може вибрати не лише потрібні йому предмети, але й підібрати курс, який максимально відповідає його рівню знань — полегшений, звичайний і підвищеної складності. Причому формування ці не раз і назавжди закріплені, і дитина при бажанні може поміняти групу. На відміну від учня української школи, для якого перейти в паралельний клас — велика проблема. Хоча б тому, що ніхто не хоче псувати класний журнал, де він записаний під певним номером, який (журнал) за правилами, має зберігатися 75 (!) років.

Як розповів мені один із школярів у Фінляндії (він раніше навчався в Санкт-Петербурзі), ти не «пливеш» потоком разом з усім класом. У школі є курси, обов’язкові для вивчення, є вибіркові, а є бажані, які можна замовити. Наприклад, комп’ютерний дизайн: якщо цієї програми в школі немає, але є два-три учні, котрі бажають такий курс прослухати, то їх збирають з усього округу і визначають базову школу, де організовується навчання.

Щодня учень складає свій власний розклад (узгоджений зі шкільною адміністрацією) не лише з предметів, але й за часом їхнього вивчення. Якщо він «сова» і не може починати заняття о восьмій годині ранку або живе далеко від школи, то може так скласти план, щоб приходити о 10.30 або о 12 годині дня. Він може навчатися до 31 травня — коли офіційно закінчується навчальний рік, а може до кінця червня. А якщо він не успішно пройшов модуль, то змушений прослухати курс повторно, і, отже, його навчання затягується.

Таким чином, немає єдиних для всіх «священних» дат: 1 вересня — початок занять, 31 травня — закінчення навчального року, 24 червня — випускний вечір. У цьому сенсі і фінська, і шведська моделі показують, що учень рухається у своєму темпі, він може закінчити старшу школу за два роки (хоча реально за три), але може і за чотири — тобто лише тоді, коли виконає вимоги, які перед ним поставлено.

Більше довіри в західній школі і до самого вчителя. Скажімо, у шведській школі, він має право відводити на вивчення теми стільки часу, скільки потрібно учням для її засвоєння. Наш учитель не має права відхилитися від затвердженого календарно-тематичного плану. Діти не засвоїли інтегральні рівняння, але дві години, відведені на їхнє вивчення, використані і потрібно переходити до іншої теми. Перевіряльники з міністерства насамперед заглядають у календарний план, і якщо він не виконується, у школи можуть виникнути проблеми.

Далі — зміст освіти. Наші школярі вивчають велику кількість різних предметів, між якими, за великим рахунком, протягом року ніякого зв’язку немає. На Заході ж дуже часто вивчаються не предмети, а інтегровані предметні теми. Наприклад, «Як улаштований космос»: за цією темою вивчається і фізика, і хімія, і біологія, і історія, і математика.—

Інтегровані уроки?—

Окремо такі предмети, як хімія, біологія і фізика, практично не вивчаються, є узагальнений предмет — науки. Спочатку дається цілісна картина, а далі вона наповнюється тими фрагментами знань із різних галузей науки, техніки, життя, які допомагають цю цілісність утримати. Подібний інтегрований підхід застосовується й у всіх інших галузях знань, тому що західна школа більше орієнтована на одержання учнем практичних знань, умінь і навичок, які знадобляться йому в житті. У нас учню дуже складно з розрізнених фрагментів знань скласти цілісну картину.

Сьогодні недостатньо добре знати математику чи фізику, а потрібно, щоб учень володів певними особистісними якостями, був здібним до навчання. У США, приміром, навіть у тестах, що оцінюють знання школяра, закладається прогностична складова, яка показує, чи спроможна дитина бути хорошим студентом. Це означає, що середня школа повинна розвивати навички самостійного навчання, здатність до самоорганізації і планування часу, відповідальність, комунікабельність, уміння працювати в команді — те, що в наших дітей дуже слабко розвинене. Набуває значення пошук рішення