КОМПЕТЕНТНОСТІ ЯК КЛЮЧ ДО ОНОВЛЕННЯ ЗМІСТУ ОСВІТИ,         

Реформування освіти в Україні є частиною процесу оновлення освітніх систем, що відбуваються останні двадцять років у європейських країнах і пов’язані з визнанням значимості знань як рушія суспільного добробуту та прогресу.

Ці зміни стосуються створення нових освітніх стандартів, оновлення та перегляду навчальних програм, змісту навчально-дидактичних матеріалів, підручників, форм і методів навчання. Цілеспрямоване набуття молоддю знань, умінь і навичок, їх трансформація в компетентності сприяє особистісному культурному розвитку, розвитку технологій, здатності швидко реагувати на запити часу. Європейські країни сьогодні розпочали ґрунтовну дискусію навколо того, як озброїти людину необхідними вміннями та знаннями для забезпечення її гармонійної взаємодії з технологічним суспільством, що швидко розвивається. Саме тому важливим є усвідомлення поняття компетентності в суспільстві, що базується на знаннях.

Важливо розуміти, яких саме компетентностей необхідно навчати і як, що має бути результатом навчання. 

Проблема

Сучасна шкільна освіта в Україні спрямована на надання учневі необхідних знань, вироблення вмінь і навичок, за період навчання він має засвоїти багато фактичного матеріалу. Натомість школа сьогодні не достатньо навчає школярів приймати рішення, використовувати інформаційні та комунікаційні технології, критично мислити, вирішувати конфлікти, орієнтуватись на ринку праці тощо. Зміст освіти сьогодні не достатньо відповідає потребам суспільства та ринку праці, не спрямований на набуття необхідних життєвих компетентностей. Ті зміни, що відбувались в галузі освіти України за останні 10 років, поглибили переобтяження навчальних програм і підручників фактичним матеріалом, оскільки ще за радянських часів домінував енциклопедичний підхід до структурування змісту освіти.

Одним зі шляхів оновлення змісту освіти й узгодження його із сучасними потребами, інтеграцією до європейського та світового освітніх просторів є орієнтація навчальних програм на набуття ключових компетентностей та на створення ефективних механізмів їх запровадження.

Як показує досвід багатьох європейських країн, що займались визначенням, відбором і впровадженням ключових компетентностей, останнім часом відбулась орієнтація програм і педагогічних технологій на компетентнісний підхід. Водночас засвоєння учнями ключових компетентностей ураховується при оцінюванні навчальних досягнень учнів. Ключові компетентності мають стати основою процесу оцінювання навчальних досягнень і в українській школі. У цьому дослідженні проведено порівняння процесу відбору ключових компетентностей у різних країнах (Нідерланди, Бельгія, Австрія та ін.), зроблено класифікацію й узагальнення їх переліку, подано рекомендації щодо перших кроків упровадження ключових компетентностей в освітній процес у вітчизняній школі.

Можливі напрями рекомендацій:

Рекомендація А. Залучення України до процесу обговорення ключових компетентностей на всіх рівнях, а також входження до міжнародної мережі «Визначення та відбір компетентностей» (DeSeCo).

Рекомендація Б. Визначення та обґрунтування поняття ключових компетентностей. Інтеграція ключових компетентностей до змісту освіти (стандартів, програм і підручників) та розроблення інноваційних педагогічних технологій щодо їх упровадження.

Б.1. Інформування про компетентнісний підхід через систему підготовки вчителів і підвищення кваліфікації педагогічних працівників;

Б.2. Внесення ключових компетентностей до процесу оцінювання навчальних досягнень учнів. 

Вступ

О чікування суспільства, що стоять сьогодні перед школою і які проголошені в стратегічному документі української освіти — Національній доктрині розвитку освіти, спрямовані на перехід освітньої системи на новий тип гуманістично-інноваційної освіти, її конкурентоспроможність у європейському та світовому освітніх просторах, формування покоління молоді, що буде захищеним і мобільним на ринку праці, здатним робити особистий духовно-світоглядний вибір, матиме необхідні знання, навички та компетентності для інтеграції в суспільство на різних рівнях, буде здатним навчатися впродовж життя.

Така опозиція вимагає від сучасної школи особливо серйозних реформаційних кроків до оновлення змісту освіти та застосування нових педагогічних підходів до навчання, упровадження інформаційних і комунікаційних технологій, які модернізують процеси розвитку суспільства. Ці реформи не відбуватимуться легко; вони потребуватимуть значних зусиль, багато часу для адаптації та впровадження змін.

Метою цього дослідження є проаналізувати сучасні тенденції формування змісту освіти української школи, виявити ключові проблеми, що гальмують підвищення якості освіти, проаналізувати досвід інших країн та на основі порівняльного аналізу, надати рекомендації щодо розв’язання основних проблем змісту освіти.

Необхідно зазначити, що нормативна база формування сучасного змісту освіти в середній школі закладена в Законі України про загальну середню освіту. На сьогодні вже розроблено Державний стандарт початкової загальної освіти, базовий навчальний план початкової школи, який складається з освітніх галузей: мови та література, математика, здоров’я та фізична культура, технології, мистецтво, людина і світ. У січні 2003 року подано на обговорення та затверджено в жовтні 2003 колегією МОН проект Державного стандарту базової і повної середньої школи, де визначено сім навчальних галузей: мови та література, суспільствознавство, математика, природознавство, естетична культура, здоров’я та фізична культура, технології.

За роки незалежності українська школа зазнала змін і переглядів змісту навчальних програм, підручників і посібників. Результатом стало переобтяження шкільних дисциплін навчальним фактичним матеріалом, що практично збільшило час школяра, який він витрачає на навчання та виконання домашнього завдання. Створено нові посібники та підручники. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2000 р. № 17173 було введено нову сітку годин і нові навчальні програми в перших класах 4-річної початкової школи, які поступово переходять на нові навчальні плани та програми протягом наступних 3-х років. Основна і старша школи в перехідний період ще працюють за 11-річною структурою, але за оновленими навчальними програмами передбачено передумови для профільного навчання в старій школі, що також підтверджує необхідність створення нових програм і навчальних матеріалів. Щодо основних предметів, наприклад, суттєві зміни відбулись у галузі суспільних дисциплін: підручники з історії України оновлено новими фактами, додано багато матеріалу, який за часів СРСР не висвітлювався. Так