само прикладом є програми й підручники з української та зарубіжної літератур, куди увійшли твори багатьох раніше не згадуваних авторів (як українських, так і зарубіжних). Окрім того, до загалу зарубіжних авторів додано твори російської літератури. За роки незалежності з’явилось багато нових навчальних дисциплін: громадянська освіта, довкілля, інформатика, основи безпеки життєдіяльності, основи економіки, основи філософії, додалось обов’язкове вивчення другої іноземної мови, а в молодших класах іноземна мова має вивчатися з 2-го класу, що призвело до появи нових посібників і програм. При цьому залишається незмінною загальна кількість навчального часу для виконання програм (у загальноосвітніх навчальних закладах І ступеня — 175 робочих днів, ІІ–ІІІ ступенів — 190). Однак гранично допустиме навантаження учнів за базовим навчальним планом в середній школі ІІІ ступеня, наприклад, становить в середньому 33–36 навчальних годин і тиждень згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання» (див. посилання 3), що порівняно з 1997 р. (30–33) свідчить про збільшення навчального часу.
Окрім того, знизилась якість шкільних підручників. Так, результати опитувань учасників регіональних семінарів (Черкаси, Миколаїв, Тернопіль, Луганськ), проведених в рамках проекту «Інновація й оновлення освіти для покращення добробуту та зниження рівня бідності» ПРООН (грудень 2002 р.), продемонстрували точку зору респондентів серед учителів, шкільних адміністраторів, управлінців регіонального рівня, які вважають, що нинішній зміст освіти не зорієнтований на набуття школярами життєвих компетентностей або тільки частково виконує цю функцію (разом — 76 % респондентів).
Нормативні документи, що визначають основні положення формування змісту освіти, наголошують переважно на знаннях, уміннях і навичках, які мають бути результатами навчання в середній школі. Такий підхід до основних засад змісту освіти, безумовно, є традиційним і недостатнім. Адже метою навчання є виховання в учнів бажання і вміння вчитися, тому комплекс знань, умінь і навичок є підґрунтям для забуття необхідних життєвих компетентностей. Саме на них, на наш погляд, важливо сьогодні звернути увагу педагогів.
Беззаперечно важливим є знання, уміння та навички, котрі молодь набуває та виробляє в процесі навчання в школі. Поряд із цим сьогодні актуальності набуває поняття компетентностей, що пов’зано з багатьма чинниками, оскільки саме компетентності, на думку зарубіжних експертів, є тими індикаторами, які дозволяють визначити готовність учня, випускника до життя, його подальшого розвитку й активної участі в житті суспільства. Так, прикладом ключових компетентностей можуть бути: здатність співпрацювати та працювати в команді, розв’язувати конфлікти, застосовувати інформаційні та комунікаційні технології тощо. З цих позицій проходить безліч дискусій як на міжнародному, так і на національному рівні різних країн. Компетентнісно орієнтований підхід до формування змісту освіти став новим концептуальним орієнтиром шкіл зарубіжжя. Саме набуття життєво важливих компетентностей, вважається в багатьох розвинених освітніх системах, може дати можливості дитині орієнтуватись у сучасному суспільстві, інформаційному просторі, швидкоплинному розвиткові ринку праці, подальшому здобутті освіти.
Життєві компетентності є також предметом обговорення в Україні, хоча наразі дискусія навколо цього поняття більшою мірою розвивається щодо кола професійних компетентностей як результату професійної підготовки, а також компетентностей, яких мають набувати під час навчання в школі діти-інваліди.
Останніми роками поняття компетентності викликало широку дискусію серед країн-учасників Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD), де проводились дослідження з цієї проблематики в більшості європейських країн.
Проведені дослідження й опитування серед української педагогічної громадськості дають нам підстави стверджувати, що сучасний зміст освіти української школи не достатньо орієнтований на потреби сучасного суспільства, ринку праці, запити для здобуття подальшої освіти.
Ця робота торкнеться процесів визначення та відбору ключових (життєвих) компетентностей в економічно розвинених країнах світу, узагальнення й класифікації основних переліків ключових компетентностей, порівняльного аналізу та надання можливих рекомендацій щодо перших кроків для покращення якості змісту вітчизняної освіти.
Аналіз проблеми
Проблема компетентнісного підходу в середній освіти в Україні
За роки незалежності України в галузі освітнього законодавства було прийнято низку законів та урядових постанов, які стали підставою для розроблення та впровадження сучасного змісту освіти: закони України «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», постанови Кабінету Міністрів України «Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання» тощо. У законі «Про загальну середню освіту» було передбачено розроблення стандартів початкової, базової та повної середньої освіти5. Освітні цілі, відображені в цьому документі та стандартах, передбачають, що зміст ґрунтується на загальнолюдьских цінностях та принципах науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності, інтегрованості, єдності навчання й виховання, на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави. Так, наприклад, початкова освіта спрямована на всебічний розвиток молодших учнів і повноцінне оволодіння ними всіма компонентами навчальної діяльності «через формування в учнів повноцінних мовленнєвих, читацьких, обчислювальних умінь і навичок, бажання та вміння вчитись… Діти мають набути достатній особистий досвід культури спілкування і співпраці в різних видах діяльності, самовираження у творчих видах завдань». Таке всеохоплююче визначення цілей не досить чітко окреслює кінцеві результати навчання, які мають бути спрямовані на набуття учнями життєвих компетентностей, що дозволять дитині навчатись виконувати соціальні завдання та реагувати на потреби часу.
Так, наприклад, освітня галузь «Людина і світ» ставить за мету оволодіння учнями лише знаннями та вміннями, переважно окресленими словами «знати, мати уявлення». Наприклад, автори стандартів проголошують, що значне місце в цій галузі відводиться набуттю навичок поведінки в природному та соціальному оточеннях. І лише при характеристиці методів