8) прогнозування шкільним психологом контингенту дітей, які можуть в майбутньому приєднатись до “дітей вулиці”.

ІІ. Охорона материнства і дитинства:

матеріальна підтримка матерів до виповнення дитині 3-х років;

надання додаткових пільг та дотацій на дитину матерям - одиначкам.       

ІІІ. Державний соціальний захист дітей-сиріт:

1. Створення єдиного банку даних про неблагополучних дітей. Це допоможе налагодити системний аналіз, який будуть використовувати у своїй роботі всі служби, що працюють з дітьми вулиці.  

2. Інформування підлітків про те, куди вони у разі потреби можуть звернутися за соціально-психологічною, медичною, юридичною допомогою.

3. Пропаганда засобами масової інформації та рекламою здорового способу життя.

4. Сприяння швидкому і якісному всиновленню відказних дітей.

5. Відновлення роботи професійно-технічних училищ з урахуванням сьогоднішніх потреб ринку праці.

6. Турбота про дітей безробітних.

7. Правильно налагоджена робота опіки сиріт, боротьба з експлуатацією дітей батьками. 

8. Суттєве методичне вдосконалення та систематичні професійні консультації дитячим будинкам сімейного типу. 

В організації роботи з безпритульними у дитбудинках мають враховуватись:

- кількість, стать і вік безпритульних;

- їхній психофізичний стан;

- особисте бажання безпритульного кваліфікуватись у певному виді праці;

- соціально-економічний стан місцевості та переважаючий вид праці;

- перспективи розвитку господарства даної місцевості для визначення необхідної кількості робочої сили, кваліфікованої у певних видах праці.

Трудове виховання безпритульних має відбуватись у поєднанні освіти з продуктивною працею з отриманням заробітку, підвищенням культурного рівня та писемності.

Організація виробничої праці підлітків гальмується відсутністю ринку, де вони могли б запропонувати свою працю або продукцію, та ускладнюється загальним безробіттям у країні. Проблема безпритульності нерозривна з процесом відновлення народного господарства.

Вивчення, аналіз та порівняння системи роботи з боротьби із безпритульністю у 20-ті роки дали нам змогу запропонувати організаційно-педагогічну схему з метою подолання безпритульності.

Проведене нами дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів багатогранної проблеми безпритульності та основних форм і методів виховної роботи з бездоглядними дітьми в різних соціально-економічних умовах. Подальшого вивчення, на нашу думку, потребують питання дитячої безпритульності у роки голоду 1931-1933, у післявоєнні роки (40-ві роки ХХ століття), а також у 90-ті роки.