Учитель. Отже, електрична енергія — це наслідок розвитку цивілізації. Вона дає нам можливість диви-тися телебачення, слухати радіо, користуватися ба-гатьма пристроями. Але скажіть, про що завжди треба пам'ятати, користуючись якимось досягненням цивілізації?

Учні. Про вплив цих досягнень на навколишнє середовище.

Учитель. Зараз я хочу запропонувати один ціка-вий експеримент. Давайте з'ясуємо, хто з вас може відмовитися від благ цивілізації заради збереження довкілля. Прошу всіх закрити очі і підняти руку, хто готовий це зробити. Дякую.

(Учитель оцінює й коментує роботу учнів, їх уміння працювати з науковим матеріалом, аналізувати, ро-бити висновки, активну роботу на уроці, цікаві й змістовні повідомлення. Задає домашнє завдання.)

Методичні поради

Поділ на групи, доцільно зробити на поперед- ньому уроці, а кожній групі дати домашнє завдання знайти й опрацювати матеріали про певний тип електростанції. ,,

Метод базово-перехресних груп. Учитель проводить поділ на базові групи, в яких учні опрацьовують ма-теріал певного типу (кожна група — інший). Після цього вчитель формує нові перехресні групи таким чином, щоб до їх складу входили представники з кож-ної попередньої базової групи. У цих групах учні на-вчають один одного, передаючи їм знання, здобуті в базових групах.

Поділ на групи можна проводити різними способами. Наприклад, роздати учням картки різного ко-льору, на яких написані цифри 1, 2, 3,4, 5, 6. Базові групи формуються за кольорами карток, перехресні — за цифрами (такий спосіб формування груп запро-понований на даному уроці). Можна на невеликих ар-кушах паперу написати символи А1, А2, АЗ, А4, А5, А6, Б1, Б2,... і т.д. до Е6. Базові групи формуються за буквами, перехресні — за цифрами. Кількість учасників групи не повинна перевищувати 6 осіб.

Метод «дерево рішень». Кожна група отримує для заповнення таблицю (великого формату із намальо-ваним «деревом рішень» проблеми, яка розглядаєть-ся) і фломастери. Під час роботи учасники групи занотовують вади і переваги кожного варіанта, а потім приймають рішення про шляхи вирішення проблеми. Після завершення роботи представники кожної групи повідомляють результати роботи своїх груп.

ДОДАТОК

ГІДРОЕЛЕКТРОСТАНЦІЯ (ГЕС)

Енергетика - галузь господарства, яка виробляє енергію, має важливе значення для розвитку еконо-міки, науки й культури нашої країни. Зараз значну питому вагу з вироблення електроенергії мають механічні джерела енергії — ГЕС.

Вода була першим джерелом енергії, і, мабуть, першою машиною, в якій людина використала енер-гію води, була примітивна водяна турбіна.

У сучасній ГЕС маса води з великою швидкістю спрямовується на лопасті турбін. Вода через захисну сітку і регульований затвор тече стальним трубо-проводом до турбіни, над якою встановлено генера-тор. Механічна енергія води за допомогою турбіни передається генераторам, в яких перетворюється в електричну. Після виконання роботи (обертання турбіни) вода витікає в річку тунелем, що поступово розширюється, втрачаючи при цьому свою швидкість.

Затрати на будівництво ГЕС великі, але вони ком-пенсуються тим, що не доводиться платити (при-наймні, в явній формі) \ за джерело енергії - воду. Потужність сучасних ГЕС перевищує 100 МВт, а ККД становить 95 %. Така потужність досягається за до-сить малих швидкостей обертання ротора, тому су-часні гідротурбіни вражають своїми розмірами. Турбіна — енергетичне дуже вигідна машина, оскільки вода легко і просто змінює поступальний рух на обер-тальний.

Будівництво греблі на річці дає змогу створити значну різницю рівнів води нижче і вище від ГЕС уздовж течії річки, тобто між верхнім і нижнім б'єфами. Інколи ця різниця рівнів сягає понад 100 м. Вода верхнього б'єфа падає із значної висоти на ло-пасті гідротурбіни, обертає її, а разом з нею обертає генератор електроенергії, який жорстко з'єднаний з турбіною. Потужність будь-якої ГЕС залежить від різниці рівнів води верхнього і нижнього б'єфів та від кількості кубометрів води; що проходить за 1 с через лопасті турбін станції: чим вона більша, тим потужніша ГЕС.

Одним із принципів гідроелектробудування є мак-симальне використання гідроенергії річок. Згідно з цим принципом, на річках будуються не окремі ГЕС, а каскади таких станцій і створюються водосховища для регулювання річного, а іноді й багаторічного стоку вод. Стік більшості річок дуже нерівномірний протягом року. Так, у Дніпрі в період весняного паводку, тобто приблизно протягом одного місяця, у море стікала половина всіх водних запасів річки, у літні місяці рівень води різко знижувався. Внаслі-док цього ГЕС влітку працювала з половинною по-тужністю. Створення великого водосховища біля ГЕС різко змінило становище. Тепер весняні води Дніпра вже не стікають без усілякої користі в море, а збері-гаються у водосховищі, а потім планомірно викори-стовуються протягом року гідростанціями, розташо-ваними нижче ГЕС. Це дало змогу не лише збільши-ти річний виробіток електроенергії, а й знімати пікові навантаження в енергосистемі району розмі-щення ГЕС. Сучасні ГЕС будують з таким розрахун-ком, щоб за їх допомогою комплексно розв'язува-лися задачі вироблення електроенергії, зрошення земель, водопостачання промислових підприємств тощо. Зазначимо, що ГЕС мають принаймні дві пе-реваги перед ТЕС і АЕС:

1) відсутність під час роботи витрат на паливо, внаслідок чого їх електроенергія в 4 — 8 разів дешев-ша від електроенергії, виробленої на ТЕС і АЕС;

2) гідроенергія річок, що використовується на ГЕС, відтворюється природно, а викопні енергоре-сурси не відтворюються.

Гідроенергетичні технології мають багато пере-ваг, але є й значні недоліки. Приміром, дощові се-зони, низькі водні ресурси під час засухи можуть сер-йозно впливати на кількість виробленої енергії. Це може стати значною проблемою там, де гідроенер-гія складає значну частину в енергетичному комп-лексі країни; будівництво гребель є причиною бага-тьох проблем: