Принцип роботи АЕС такий: ядерний реактор, захищений бетоном, містить циліндри (стержні), всередині яких міститься уран. Уранові стержні-блоки знаходяться у воді, яка одночасно є і сповільню-вачем, і теплоносієм. Вода перебуває під великим тиском і тому може бути нагріта до дуже високої температури (порядку 300 °С). Така гаряча вода з вер-хньої частини активної зони реактора надходить трубопроводами в парогенератор (в якому також знахо-диться вода, яка випаровується), охолоджується і повертається трубопроводом у реактор. Насичена пара із парогенератора через трубопровід надходить у парову турбіну і після відпрацювання повертаєть-ся назад іншим трубопроводом. Турбіна обертає електричний генератор, струм від якого надходить у розподільний пристрій і потім у зовнішнє електрич-не коло. Хід ланцюгової реакції регулюється стерж-нями з речовин, які добре поглинають нейтрони.

З часу введення в дію першої АЕС минуло понад 40 років. За цей час у техніці АЕС сталися великі зміни різко зросли потужності ядерних реакторів, підвищилися техніко-економічні показники АЕС. Зараз для районів, віддалених від ресурсів хімічного палива, собівартість 1 кВт * год. для АЕС менша, ніж для теплових електростанцій. Тому, незважаючи на дещо вищу вартість обладнання для АЕС, їх загальні економічні показники в цих умовах кращі, ніж для теплових електростанцій. Запасів ядерного палива в енергетичному еквіваленті у. сотні разів більше, ніж органічного. АЕС практично не виділяють в атмо-сферу хімічних забруднювачів. Якщо під їхньою нор-мальною роботою розуміти такий режим експлуа-тації, за якого додаткова доза опромінення від станції не перевищує значень флуктуацій природного фону, то, як правило, ця умова дотримується! У цілому реальний радіаційний вплив АЕС на природне сере-довище є набагато (у 10 і більше разів) меншим при-пустимого. Якщо врахувати екологічну дію різнома-нітних енергоджерел на здоров'я людей, то серед не відновлюваних джерел енергії ризик від нормаль-но працюючих АЕС мінімальний як для працівників, діяльність яких пов'язана з різними етапами ядер-ного паливного циклу, так і для населення. Глобаль-ний радіаційний внесок атомної енергетики на всіх етапах ядерного паливного циклу нині становить близько 0,1 % природного фону і не перевищить 1 % навіть при найінтенсивнішому її розвитку в майбут-ньому.

Видобуток і переробка уранових руд також пов'язані з несприятливою екологічною дією. Колек-тивна доза, отримана персоналом установки і насе-ленням на всіх етапах видобутку урану й виготов-лення палива для реакторів, становить 14 % повної дози ядерного паливного циклу. Але головною про-блемою залишається поховання високоактивних відходів. Обсяг особливо небезпечних радіоактивних відходів становить приблизно одну стотисячну час-тину загальної кількості відходів, серед яких є висо-котоксичні хімічні елементи та їх стійкі сполуки. Розробляються методи їх концентрації, надійного зв'язування й розміщення у тривких геологічних формаціях, де за розрахунками фахівців, вони мо-жуть утримуватися протягом тисячоліть Серйозним недоліком атомної енергетики є ра-діоактивність використовуваного палива і продуктів його поділу. Це вимагає створення захисту від різно-го типу радіоактивного випромінювання, що знач-но підвищує вартість енергії, яку виробляють АЕС. Крім цього, ще одним недоліком АЕС є теплове забруднення води, тобто її нагрівання.

Цікаво відзначити, що за даними групи англійсь-ких медиків, особи, що працювали протягом 1946— 1988 рр. на підприємствах британської ядерної про-мисловості, живуть у середньому довше, а рівень смертності серед них від усіх причин, включаючи рак, значно нижчий. Якщо враховувати реальні рівні радіації та концентрації хімічних речовин в атмо-сфері, то можна сказати, що вплив останніх на фло-ру в цілому досить значний порівняно із впливом радіації.

Наведені дані свідчать, що за нормальної роботи енергетичних установок екологічний вплив атомної енергетики у десятки разів нижчий, ніж теплової.

Невиправним лихом для України залишається Чорнобильська трагедія. Але вона більше стосуєть-ся того соціального строю, що її породив, ніж атом-ної енергетики. Адже ні на одній АЕС у світі, крім Чорнобильської, не було аварій, що безпосередньо призвели до загибелі людей.

Імовірнісний метод розрахунку безпеки АЕС у цілому свідчить, що при виробленні однієї й тієї самої одиниці електроенергії, імовірність великої аварії на АЕС у 100 разів нижча, ніж у випадку вугільної енер-гетики. Висновки з такого порівняння очевидні.

АЛЬТЕРНАТИВНІ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ

Зростання масштабів використання електричної енергії, загострення проблем охорони навколишнього середовища значно активізували пошуки екологічно чистіших способів вироблення електричної енергії. Інтенсивно розробляються способи використання непаливної відновлюваної енергії — сонячної, вітря-ної, геотермальної, енергії хвиль, припливів і відпливів, енергії біогазу тощо. Джерела цих видів енергії — невичерпні, але потрібно розумно оцінити, чи зможуть вони задовольнити усі потреби людства.

ВІТРОВІ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ (ВЕС)

За оцінками різних авторів, загальний вітроенер-гетичний потенціал Землі становить 1200 ТВт, од-нак можливості використання цього виду енергії в різних районах Землі неоднакові. Новітні досліджен-ня направлені переважно на вироблення електрич-ної енергії за рахунок енергії вітру. Споруджуються ВЕС переважно постійного струму. Вітряне колесо приводить у рух динамо-машину — генератор елект-ричного струму, який одночасно заряджає паралель-но з'єднані акумулятори.

Сьогодні вітроелектричні агрегати надійно забез-печують струмом нафтовиків; вони успішно працю-ють у важкодоступних районах, на далеких остро-вах, в Арктиці, на тисячах \сільськогосподарських ферм, де немає поблизу великих населених пунктів і електростанцій загального користування. Широкому застосуванню вітроелектричних. Агрегатів у зви-чайних умовах поки що перешкоджає їх висока со-бівартість. При використанні вітру виникає серйоз-на проблема: надлишок енергії у вітряну погоду і нестача її в період безвітря. Використання енергії вітру ускладнюється тим, що вітер має малу густину енергії, а також змінюється його сила і напрям. Вітроустановки здебільшого використовують у тих місцях, де добрий