Позанавчальна пізнавальна діяльність як чинник формування соціальної зрілості студентів

У своєму дослідженні ми виходимо з того, що зростання соціа-льної зрілості особистості студентів у виховній систе-мі вищого навчального закладу здійснюється в прямій залежності від зростання активності самостійності студентів у позанавчальній пізнавальній діяльності.

Все інтенсивніше входження студента у навчально-виховний колектив, збігання його особистісного очікування із реальною ситуацією забезпечує реалізацію соціального самовизначення студе-нтів, сприяє впливу його соціально-професійної активності в різ-них напрямках навчально-виховної діяльності.

Аналізуючи формування соціальної зрілості студентів, акценту-ємо також увагу на деяких особливостях позитивного впливу в цьому напрямку окремих аспектів зростання позанавчальної пізнаваль-ної діяльності студентів. При цьому слід зауважити, що зростання активності студентів у позанавчальній пізнавальній діяльності стає для них усвідомленням поєднання вимог соціуму, міри індивідуальної свободи та обставин, що існують об'єктивно. Цю ситуацію можна охарактеризувати як одну з умов цілеспрямованого впливу на процес формування соціальної зрілості особистості студентів.

Дослідно-експериментальна робота показує наявність стійкої прямої та зворотної кореляції між підвищенням активності студентів у позанавчальній пізнавальній діяльності й рівнем формуван-ня соціальної зрілості особистості студентів. Це забезпечується одночасним зростанням соціального самовизначення та соціальної активності студентів практично у всіх специфічних видах такої діяльності.

Як позанавчальну пізнавальну діяльність ми розуміємо сукупність професійних норм, ідеалів, окремих результатів суспі-льного впливу, які є також свідомим, індивідуальним підсум-ком переопрацювання об’єктивних впливів, заломлених через почуття та розум. Для сту-дентів, які виявляють творчу пізнавальну активність, характер-ний індивідуальний стиль діяльності, що сприяє формуванню в навчанні і за його сприяння більш високого рівня соціальної зрі-лості особистості.

Пізнавальна діяльність передбачає застосування до студента ряду додаткових вимог і тим самим впливає на зростання рівня його соціальної зрілості. Систематична робота в напрямку пізнавальної діяльності вдосконалює не лише професійний рівень, а й формує специфічні навички та звички, відповідний склад мислення та спілкування. Загалом пізнавальна діяльність студента здійснюється за двома напрямками: перший – вона є ознакою професійної майстерності, другий – є активною умовою інтенсивного формування соціальної зрілості студента.

Сучасний етап організації навчально-виховного процесу навча-льних закладів орієнтований здебільшого на формування та розвиток професійних якостей фахівця. Профе-сійна спрямованість пояснюється як підготовка саме із спеціаль-них предметів, а не особистісно-цілісна компетентність.

На нинішньому етапі розвитку нашого суспільства праця фахі-вця не може бути успішною тільки в умовах дотриман-ня наявних стереотипів професійного мислення. За своєю приро-дою будь-яка діяльність з людьми вимагає постійного оновлення методів та форм діяльності, критичного самоаналізу й вияву твор-чих якостей розуму.

Будь-яка специфічна, творча діяльність потребує від студента вияву індивідуальних психічних якостей, що слугують запорука-ми її успіху. Наявність у студента певних здібностей вказує на здатність його до відповідальної діяльності. Наукові джерела по-різному пояснюють здібності. Але незалежно від цього переважна більшість науковців стверджує, що здібності – це індивідуальні психічні властивості особистості, які роблять людину здатною до певної діяльності, оскільки від них залежить легкість здобуття знань та умінь у відповідній діяльності. Розвиваються ці істотні властивості тільки в процесі відповідної діяльності.

Основою самостійної пізнавальної діяльності студента є його самоосвіта. Вона реалізується на основі цілеспрямованої потреби особистості студента в постійному нагромадженні та оновленні знань за допомогою різноманітних джерел. Самоосвіта є самопізнання людиною своїх сутнісних сил, що переходять у свідоме прагнення доповнити свої знання, здобувати нові в процесі цілеспрямованої, самостійної професійної діяльності.

Зростанню рівня соціального самовизначення студента сприяють такі заходи, що застосовувалися в процесі органі-зації позанавчальної пізнавальної діяльності:

розширення обсягу та оновлення змісту інформації, зростан-ня ерудиції, оволодіння вищим рівнем професійного світогляду;

поглиблення методів теоретичного та практичного аналізу, дослідження прийомів постановки нових завдань, аналіз наявної ситуації як проблеми, перехід до новаторських дій;

оволодіння прийомами аналізу конкретних проявів соціаль-ної практики, що в цілому формує зрілість та гнучкість мислення;

оволодіння сукупним аналізом наявних проблем, обгрунту-вання різних поглядів й можливість їх збігання;

оволодіння прийомами та засобами втілення різних соціаль-них ролей, вияв гнучкості в прийнятті відповідної ролі, насліду-вання й виконання відповідних функцій, які лежать в основі ово-лодіння додатковими спеціальностями (або розширення інформа-ційно-змістовного навантаження однієї спеціальності) і відповідно формування фахівця більш широкого профілю.

Пізнавальна діяльність забезпечує студентові й додаткове воло-діння довільними уявленнями про особистісні показники як влас-ного розвитку, так і своїх колег на основі вимог сучасного розвит-ку суспільства.

Щоб позитивно впливати на розвиток соціальної активності студентів-фахівців за допомогою вияву їх активності в позанав-чальній пізнавальній діяльності, необхідно будувати аргументи та організовувати відповідні вимоги, виходячи із наявності полімотивації навчально-виховної діяльності в цілому й практично-ціннісної необхідності взагалі. Позитивний вплив на це можуть здійснювати запас міцності знань та установок з минулого, підтримка й розвиток їх у теперішньому часі, відповідний перехід до перспе-ктивних мотиваційних установок, зростання інтересу та його усві-домлення щодо пізнавальної діяльності, розуміння можливостей додатково одержаної інформації для подальшого соціально-профе-сійного зростання.

Виходячи звідси, виділяємо причини, які відрізняють актив-ність участі студентів у позанавчальній пізнавальній діяльності:

а) відмінність у попередньому соціальному досвіді;

б) різниця у мотивації участі в пізнавальній діяльності;

в) різниця в баченні можливості застосування додатково здобу-тої інформації;

г) різні мотиви оволодіння спеціальністю.

Самостійна пізнавальна діяльність студентів є визначальною у формуванні їх особистості за допомогою розвитку саморегуляції пізнавальної діяльності, синтезу пізнавального мотиву й способів самостійної поведінки.

Робота студентів у напрямку пізнавальної діяльності потребує аргументованого поєднання технологічності й застосування твор-чого підходу. Поєднання технологічності передбачає оволодіння відповідними прийомами, засобами, операціями для забезпечення етапності, відповідності цілей змісту та методам навчання, зрос-танню їх результативності.

Студент, який сприяє ефективному зростанню рівня соціальної зрілості своєї особистості активною участю в позанавчальній пі-знавальній