до якого треба ставитися дбайливо і обережно". Діти з ослабленим здоров'ям найбільше піддають-ся дидактогенії — шкільним неврозам. Постійні різкі стрибки на уроках — збудження і гальмування, несправедливе ставлен-ня вчителя чи батьків до навчальної роботи учня прискорюють психічні розлади. Особливо негативно впливає на організм ди-тини несправедлива оцінка вчителя: "Важко уявити щось інше, що більше спотворює душу дитини, ніж емоційна товстошкірість, породжена несправедливістю. Відчуваючи байдуже ставлення до себе, дитина втрачає чутливість до добра і зла. Вона не може зрозуміти, що в людях, які її оточують, Добро і що Зло. В її серці поселяються підозра, зневіра в людей, а це — найголовніше дже-рело озлобленості". На підставі багаторічного досвіду В.О. Сухомлинський робить висновок, що оцінка — найгостріший інстру-мент. Він дає поради вчителям щодо використання оцінки: оцінка має відбивати радість успіху в навчанні, вона ставиться тільки за позитивні результати, оцінювання знань варто проводити не за одним, а за декількома видами роботи учня тощо.
Висока гуманістична позиція В.О. Сухомлинського виявила-ся і в його ставленні до сім'ї. Він вважав, що гармонійний, все-бічний розвиток можливий лише за умови, коли школа і сім'я будуть діяти одностайно і стають однодумцями у спільній ро-боті. У багатьох своїх творах педагог показав як розвиток особис-тості залежить від культури батька й матері, як пізнаються людські стосунки і суспільне оточення на прикладі батьків.
У зв'язку з тим, що не всі батьки готові виконувати свої батьківські обов'язки, педагог рекомендує створити "батьківські школи". У практиці такої школи, створеній при Павлиській середній школі на Кіровоградщині, діяло сім груп, до яких входи-ли батьки за такими ознаками: батьки-молодята, батьки дітей дошкільнят, батьки учнів І-II класів, III-IV класів, V-VIII кла-сів, VIII-XI класів та батьки, діти яких мали відхилення в розу-мовому і фізичному розвитку. Заняття в "Батьківській школі" проводилися регулярно, двічі на місяць. До роботи з батьками залучалися керівники школи, вчителі, лікарі, практикувалися ви-ступи батьків з досвіду сімейного виховання.
В.О. Сухомлинський високо цінував роль Батька і Матері, старших у сім'ї, стверджуючи: "Людина в своєму моральному розвитку стає такою, яка в неї мати, точніше, яка гармонія любові і волі в її духовному світі"; "...батько народжує і виражає, про-довжує, розвиває себе в своєму синові й дочці, вливаючи своє ду-ховне начало з духовним началом матері". Така висока оцінка місії матері і батька збігається з народно-педагогічним уявлен-ням про роль батьків.
Розвиваючи культ жінки-Матері, започаткований у вітчиз-няній педагогіці Т.Г. Шевченком, В.О. Сухомлинський на прак-тиці розробляє систему роботи з утвердження цього культу в духовному житті дітей.
Успіхам у практичній педагогічній і творчій науково-педагогічній діяльності В.О. Сухомлинського сприяло глибоке знан-ня народної педагогіки. Вийшовши з глибин народу, він усвідомив можливості народної педагогічної мудрості в навчанні та вихованні учнівства. У багатьох своїх творах педагог радив учи-телям, батькам брати в користування усе цінне, створене народ-ною педагогікою і створювати умови правильного виховання дітей, які століттями діяли в українських родинах. В.О. Сухомлин-ський широко використовував казки, оповіді, приказки і прислів'я, пісні, народні традиції і обряди у повсякденній вчительській роботі, у своїх творах показував їх доцільність у духовному зро-станні учнівської молоді. Так, у праці "Серце віддаю дітям" він надає казці таку роль: "Діти розуміють ідею лише тоді, коли вона втілена у яскравих образах. Казка — благородне і нічим не замінне джерело виховання любові до Вітчизни. Патріотична ідея казки — в глибині її змісту, створені народом казкові обра-зи, що живуть тисячоліття, доносять до серця і розуму дитини могутній творчий дух трудового народу, його погляди на життя, ідеали, прагнення. Казка виховує любов до рідної землі вже тому, що вона — творіння народу". Така ж висока оцінка у вихованні дітей дається народній пісні, традиціям тощо.
У багатій спадщині В.О. Сухомлинського окремо слід зазна-чити педагогічні казки для дітей, які окремими виданнями об-народувані уже після смерті їх автора.
Педагогічні казки В.О. Сухомлинського — дивосвіт малят, розкритий очима мудрого наставника, який не повчає дітей, не спонукає чи заохочує їх, а просто йде поруч дітлахів, інколи ніби ще й десь за молодшими школярами, радіючи разом з ними кож-ному новому відкриттю.
Педагогічні казки В.О. Сухомлинського нібито опосередко-вано, непомітно зовні, але активно й ефективно виховують у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку найкращі людські по-чуття щиросердності і любові до всього прекрасного, формують перші навички людяності у взаєминах між юними особистостями.
У центрі уваги видатного педагога є діяльність вчителя, його проблеми, багатогранна діяльність, культура спілкування з дітьми, педагогічної майстерності, духовності, підготовки вчителів у на-вчальних закладах тощо. "Сто порад вчителеві" — праця, яка має стати постійним порадником вчителя, як і інші його ви-значні твори, що мають пізнавальне значення для освітніх праців-ників, педагогічної громадськості.
Розглядаючи діяльність вчителя, В.О. Сухомлинський вва-жав, що джерелом його творчої індивідуальності є книга, особис-та бібліотека, її призначення полягає в тому, щоб вводити вихо-ванців у світ книги. Педагог називав бібліотеку найважливішою складовою своєї педагогічної системи. У бібліотеці Сухомлин-ського був золотий фонд світової культури: художні твори найвидатніших письменників усіх народів, література про людей і людство; з мистецтва, з різних галузей природничих знань і ма-тематики, фізики, хімії, біології, геології, мінералогії, астрономії, медицини. Окремо у бібліотеці були представлені книги про мови народів світу, посібники для самостійного вивчення мов, словни-ки, книги іноземними мовами тощо.
В.О. Сухомлинський радить вчителеві мати свою особисту бібліотеку, аби можна було повсякденно користуватися книгами, читати й