Для вирівнювання знань і вмінь учнів із слабкою підготовкою застосовую принцип підвищення рівня творчої самостійності учнів. Він полягає в тому, що під час вивчення теми учні використовуютьодні й ті самі завдання (або аналогічні) для формування понять і способів дій. У прцесі їх виконання залежно від рівня підготовки й індивідуальних особливостей учні дістають потрібні підказки (вказівки, навідні питання), певну інформацію, малюнки, тощо.

Вказівки можна давати усно, на картках, за допомогою екранних засобів, індивідуальні або для окремих груп учнів. Добре підготовленому учневі такі вказівки майже не потрібні, середньому - варто подати тільки загальну ідею або нагадати загальний підхід до виконання даного завдання, а слабко підготовленим поряд із загальними вказівками потрібні й додаткові (нагадати окремі положення, факти, способи діяльності, тощо). Тоді учні з недостатньою підготовкою поступово оволодіватимуть необхідними способами пізнавальної діяльності, потрібними вміннями і навичками. Система вказівок і настанов дає змогу виявити рівень знань і вмінь учнів, оцінити їхню роботу.

До позакласної роботи як засобу активізації пізнавальної діяльності учнів я підхожу диференційовано, враховуючи рівень математичного розвитку, вікові та психологічні особливості учнів. Наприклад, у цьому навчальному році з восьмикласниками з добрим рівнем підготовки за їх бажанням проводжу факультативні заняття “Вправи з модулем”. Вправи підбираю паралельно з програмовим матеріалом, що вивчається на уроках. Діти з задоволенням і захопленням сприймають нові, складніші способи мислення і прийоми практичних дій.

А у п’ятикласників слабкий рівень підготовки. Тому як спосіб активізації їх пізнавальної діяльності я вибрала розгадування математичних казок-загадок. Спочатку такі казки я складала сама, а потім до цього приєдналися діти. В результаті набір складених казок ми оформили як виставу відкритого лялькового театру математичної казки - загадки і кілька рвазів виступали перед іншими класами. Таким способом збагачувались знаннями самі і розвивали пізнавальну активність глядачів.

Усні та письмові відповіді учнів, їх підхід до розв’язання різних завдань показують, що описана робота дає певні позитивні наслідки. Діти в міру своїх здібностей освоюють способи мислительної діяльності.

Накінець зауважу, що все сказане більше відноситься до стандартного мислення, способів і прийомів діяльності. Нестандартне розвивати значно важче.

Література.

1. В.Н.Осинський, “Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках математики в 9-10 класах”, Київ “Радянська школа”, 1980.

2. “Дидактика сучасної школи” під редакцією В.А.Онищенка. Київ “радянська школа”, 1987.

3. Л.М.Фрідман, “Психолого-педагогічні основи навчання математики”. Москва, “Просвещение”, 1983.

4. В.Г.коваленко, І.Ф.Тесленко, “проблемний підхід до навчання математики”, Київ “Радянська школа”, 1985.

5. М.Д. Касьяненко, “підвищення ефективності навчання математики”. Київ “Радянська школа”, 1980.

6. Методика викладання математики. Науково-методичний збірник. Київ “Радянська школа”, 1974.

7. В.А.Крутецький, “Психологія математичних здібностей школярів”, Москва, “Просвещение”, 1968.

8. О.Я. Блох, Е.С.Канін та інші, “Методика викладання математики в середній школі.” Харків, “Основа”, 1992.

9. “Порадник методиста”, №№ 1,2,3, 1998 р.

10. Газета “Освіта”, 22-29 липня 1998 р.

11. Журнал “математика в школі”, №1, 1998р.