Поступово ці вчинки входять у звичку. Підліток, юнак, дівчина вже не замислюються над тим, що треба підв'язати надламану гілку, прикрити грунтом оголені зливою корені дерева, допомогти бабусі, що несе важкий чемодан; вони просто не можуть бути байдужими, пройти мимо, не звернувши уваги, не можуть не попрацювати, коли це стосується іншої людини чи суспільства. Багато разів пережите почуття радості, що супроводжує добрі вчинки в дитинстві, з часом переходить у той голос совісті, який свідчить про високу моральну свідомість. Людина не може не зробити добро не тому, що не хоче почути по-хвалу (заохочення в моральному вихованні дуже тонка і небезпечна річ), а тому, що, коли б вона пройшла мимо, це завдало б їй гірких переживань.

Перші вчинки, в яких ми вбачаємо основу для форму-вання високоморальних звичок, відображають у багатьох

випадках відношення до речей, але в цих речах олюд-нюється праця, втілюються майстерність, працьовитість, а отже, й моральна гідність людини. Емоційне відношення через речі до праці, а через працю до людини і суспіль-ства — це винятково важлива умова формування мораль-них звичок. З першого дня перебування в школі ми при-вчаємо дітей до таких вчинків:

якщо ти побачив грунт, який висох і потріскався на-вколо трояндового куща чи персикового дерева, навколо недавно пересадженої яблуньки чи куща винограду, роз-пуши грунт, а увечері полий дерево чи кущ;

підніми на дорозі викинутий кимось або загублений кусок металу, принеси його на шкільне подвір'я, поклади в спеціально відведене для цього місце: кожний грам мета-лу — це маленька частинка машини;

побачив папірець у дворі, в коридорі, в класі — під-німи, віднеси в ящик для сміття;

здаючи після роботи інструмент у робочій кімнаті (різець, стамеску, ножик, шерхебель, рубанок), поди-вися, чи не треба його наточити; якщо треба — зроби це; пам'ятай, що інструмент (чи інвентар — лопата, граблі, поливальниця), який ти здаєш, повинен бути в значно кращому стані, ніж той, в якому ти його одержав;

книжка, яку ти повертаєш до бібліотеки, повинна бути в значно кращому стані, ніж ти її одержав; пам'ятай, що книжку створює своєю працею багато людей;

помітив несправність у механізмі, яким тобі довірили керувати або на якому ти працюєш, одразу звернися по допомогу до старших товаришів, попроси їх усунути не-справність; те, що зможеш, зроби сам.

Моральний зміст цих вчинків у тому, що в них вияв-ляється повага до праці, а через працю до гідності людини-творця. Ці вчинки не просто режимна вимога, а уроки життя, які формують переконання в тому, що перекладати на інших свою працю і свої обов'язки амо-рально. Цю думку дитина усвідомлює щоразу, коли вона робить так, як вимагає суспільство. Але знання перетво-рюється в переконання не від частого повторення вчин-ків. Людська свідомість — не запам'ятовуючий пристрій електронної машини. Знання стає переконанням лише за умови, коли вчинок дає переживання правоти, хвилює дитину, залишає в її душі почуття радості, бадьорості, духовної піднесеності.