1.2. Розвиток творчого мислення як умова успішного навчання математиці учнів четвертого класу. Проблема розвитку мислення зацікавлено багато психологів і педагогів.

Вивчаючи мислення школярів можна простежити межі можливостей у засвоєнні знань.

Незаперечним є той факт, що мислення дитини розвивається і набуває значних змін за короткий строк навчання у початкових класах.

У дошкільнят переважає наочно-дійове мислення, навчання в школі розвиває образне мислення, а наприкінці – початкової форми абстрактного мислення та творчого. Цю точку зору можна знайти в багатьох теоріях С.Рубінштейна, В.Давидов, А.Люблінської.

А.Люблінська засвідчує, що розвиток мислення залежить від змісту й організації навчання математики. Бо в процесі навчання можна підвищити ефективність засвоєння дітьми знань, якими вони мають скористатися для розв’язання поставленої задачі, наявності спеціальних умінь, способів виконання розумових операцій (порівняння, аналізу, синтезу тощо). А.Люблинська підкреслює, що мислення молодших школярів відрізняється практичністю, але їм зрозумілі й логічні відношення між об’єктами та явищами. Діти оперують речами, розкривають невідомі їм раніше зв’язки [27]

Спершу дитина накопичує чуттєвий досвід і навчається вирішувати практичним шляхом ряд наочних завдань. Згодом навчається формулювати задачу, запитувати, будувати докази, міркувати і робити висновки. У той же час дитина оволодіває поняттями і рядом розумових дій.

С.Рубінштейн вказує на те, що спочатку дитина здійснює узагальнення не на основі об’єктивно існуючих якостей речей, а на основі якостей, що безпосередньо привертають увагу, бо вони є яскравими. Але поступово дитина переходить до правильного виконання узагальнення. [41]

М.Волокітіна вказує на такі особливості молодших школярів: дитина самостійно не мислить і не висловлює самостійної думки, а лише повторює, робить все за зразком. Вони не роблять широких узагальнень, не встановлює зв’язки і взаємовідношення між предметами, бо вони захоплюються зовнішніми ознаками; розв’язують задачі лише іноді, коли наочно уявляють об’єкти, з якими буде працювати їх думка [12]

Отже, існує пряма залежність розвитку мисленевої діяльності від змісту і організації навчання математиці. Саме в умовах навчання стверджується можливість підвищення ефективності засвоєння дітьми математичних знань.

Виходячи з теорії поетапного формування розумових дій, яку створили П.Гольперін і А.Тализіна, маємо: дитина на початкових етапах навчання проходить три кроки. На першому вона ніби “прив’язана” до зовнішніх матеріальних (практичних) дій. На другому – ці дії проговорюються дитиною (спочатку в голос, потім – „про себе”. Нарешті на третьому кроці зовнішня предметна дія „згортається” і відходить на внутрішній план [13]

На думку Д.Ельконіна [52] мислення дітей до початку навчання в школі і в перших класах характеризується:

Спрямованістю на розв’язання конкретних завдань, які виникають під час діяльності дитини, включенням її в конкретну роботу.

Наочним і конкретним характером словесних понять про предмети і явища дійсності, в основі яких лежить узагальнення зовнішніх ознак, і які органічно пов’язані з практичним використанням предмета.

Переважанням в мисленні причинних зв’язків, значною мірою ще обмежених предметами індивідуального досвіду дитини.

Виникнення словесних, плануючих дій, роздумів [52]

Вказані точки зору зводяться до загального твердження про те, що мислення молодших школярів відрізняється до початку навчання дієвістю, під час навчання – образністю і проявом початкових форм абстрактного, логічного мислення в кінці навчання.

На думку психолога В.Давидова в межах традиційного підходу до навчання математиці початкова школа дає лише елементарну грамотність, практичні навички лічби, розширення безпосередніх уявлень. Дитина яка приходить до І класу, має лише конкретно-образне, наочне мислення. Це не є принциповою перешкодою для того, щоб у повноцінних умовах формування навчальної діяльності в учнів вже до 4 класу формуються елементи абстрактного мислення. Теоретичному мисленню суперечить лише розсудливо-емпіричне. Але теоретичне, абстрактне мислення може здійснюватись у наочно-дійовій формі [16]

У психологічній і педагогічній літературі на перше місце становиться не об’єктивна, а суб’єктивна новизна творчого продукту. У ході засвоєння математичного матеріалу дитина робить велику кількість відкриттів. При цьому важливо, що це буде відкриттями тільки для даної дитини, бо головним вважається не продукт, а процес творчого мислення.

Основним способом удосконалення навчання математиці є активізація цього процесу. Будь-яка навчальна діяльність народжується від злиття дії-гри, дії-вчення, дії-праці. Зливаючись у цілісність вони створюють творчий процес; Учень, у свою чергу, ними оволодіває, стає спроможнім наймонотонніший процес у своєї діяльності перетворити на цікаву для себе гру, глибоко пізнавати невідоме і творчо діями.

Важливо, щоб ці дії поступово урізноманітнювались і ставали складнішими, щоб невпинно зростала питома вола розумових дій, тобто таких, які виконуються у внутрішньому плані, без явного зовнішнього вияву.

Дослідження, які показали, що прояви творчості залежать від багатьох зовнішніх і внутрішніх умов.

До внутрішніх відносяться:

До зовнішніх слід віднести:

Схильність до конформізму.

Страх бути незрозумілим чи смішним у своїх судженнях.

Страх критикувати інших і бути критикований іншими.

Завищена оцінка власних дій.

Надмірна критичність мислення.

Відсутність оцінок стресу.

Однак творче мислення само є умовою успішного навчання математиці.

В.Клименко, вважає, вирішальну роль у процесі розвитку творчого мислення на уроках математики задач:

1) розумові – думки учня стикаються з невідомим і працюють над його матеріалом або без роздумів і вагань розв’язують задачу;

2) почуттєві – у контакті з невідомим у задачі учень встановлює зв’язки з відомим і оцінює його потужність відповідно до своїх можливостей;

3) уявні задачі вимагають вийти за межі належного досвіду, абстрагуючись від нього, і разом із мисленням створювати нові образи; носі системи думок і майбутніх дій, придатних