2. Гнучкість мислення – здатність швидко і легко переходити від явищ одного класу до явищ іншого, часто далеких за змістом, встановлювати між цими явищами асоціативні зв’язки. Виявляється в умінні знаходити альтернативні стратегії вирішення проблем, оперативно змінювати напрям пошуку вирішення проблем.

3. Продуктивність – здатність генерувати велику кількість ідей, адже чим більше ідей, тим більша можливість вибору з них найцікавіших, найоригінальніших. Виявляється і може оцінювати за кількістю продуктів діяльності.

4. Здатність до аналізу і синтезу. Аналіз – лінійне, послідовне, логічно точне опрацювання інформації, що передбачає її розкладання на складові. Синтез – поєднання окремих частин у єдину структуру. Найяскравіше виявляється при розв’язанні логічних задач і проблем.

5. Класифікація і категоризація – психічні процеси, які мають вирішальне значення при структурування нової інформації і які припускають об’єднання одиничних об’єктів у класи, групи, категорії. Виявляються у здатності розв’язувати спеціальні логічні задачі.

6. Висока концентрація уваги – виражається у двох основних особливостях психіки: а) високому ступені заглибленості в задачу і б) можливості успішного “занурення” у сприйняття інформації, що стосується обраної мети. Виявляється у схильності до складних і порівнянно довготривалих заняттях.

7. Пам’ять – здатність дитини запам’ятовувати факти, події, абстрактні символи, різні знаки – найважливіший індикатор обдарованості. Розвиваючи різні види пам’яті варто мати на увазі, що перевагу в творчості має не той, хто здатний оперативно активізувати в пам’яті потрібну інформацію.

ІІІ Характеристики сфери особистісного розвитку

1. Захопленість задачею – основа з характеристик обдарованості.

2. Перфекціонізм – прагнення доводити продукти будь-якої своєї діяльності до відповідності найвищим вимогам. Високообдаровані діти не заспокоюються, аж поки не досягнуть максимально високого рівня у виконанні своєї роботи.

3. Нонконформізм – прагнення протистояти думці більшості характеризує ступінь самостійності та незалежності. Виявляється в спільних іграх дітей, не завжди, але часто є результатом інтелектуальної переваги.

4. Лідерство – домінування в міжособистісних стосунках. Виявляється в спільних іграх дітей, не завжди, але часто є результатом інтелектуальної переваги.

5. Змагальність – схильність до конкурентних форм взаємодії. Виявляється у схильності брати участь у діяльності, що передбачає конкурентні форми взаємодії.

6. Широта інтересів – різноманітні і при цьому відносно стійкі інтереси дитини є не тільки свідченням обдарованості, а й бажаним результатом виховної роботи. Виявляється у прагненні займатися найрізноманітнішими видами діяльності, у бажанні спробувати свої сили в різних сферах.

7. Гумор – здатність виявляти безглуздості, бачити смішне в різноманітних ситуаціях. Вона є свідченням обдарованості та водночас ефективним механізмом психологічного захисту [39]

Отже, система психічних характеристик і становить основу особистісного потенціалу дитини, її обдарованості.

Кожну характеристику потенціалу дитини О.І.Савченко пропонує оцінювати за п’ятибальною шкалою:

5 - оцінювана властивість особистості розвинена добре, чітко виражена, виявляється часто в різних видах діяльності та поведінки;

4 - властивість помітно виражена, але виявляється епізодично, при цьому і протилежна їй властивість виявляється дуже рідко.

3 – оцінювана і протилежна властивості особистості виражені нечітко, у проявах нечасті, у поведінці та діяльності врівноважені між собою.

2 – більш яскраво виражена і частіше виявляється властивість особистості, протилежна оцінюваній;

1 – чітко виражено і часто виявляється властивість особистості, протилежна оцінюваній, вона фіксується в поведінці і в усіх видах діяльності;

0 – відомостей для оцінок даної якості немає.

Оцінювання вимагає спостережень за дитиною, бесід з нею, вивчення продуктів її діяльності; аналізу особливостей її спілкування з дорослими і однолітками.

Застосування спостережень у практичній діяльності вчителя не тільки сприяє вивченню індивідуальних особливостей дітей, а й дозволяє окреслити шляхи для подальшої колекційної програми.

Вивчення складних психічних явищ вимагає від учителя, зазвичай, послідовного застосування цілого комплексу емпіричних методів пізнання.

Було визначено компоненти творчого мислення [39] це – дивергентність, асоціативність, образність, критичність, оригінальність мислення і інтелектуальна активність.

1. Дивергентність мислення.

Зміст альтернативність, здатність мати кілька підходів до розв’язування однієї задачі, бачити проблеми та об’єкти у різних ракурсах.

Ситуації прояву: під час розв’язання задач, проблем, складних творчих завдань, які надають можливості багатоваріативного виховання; під час аналізу складених ситуацій, літературних образів тощо; у процесі диспутів, дискусій, обговорень.

Критерії оцінки: частота та ступінь прояву.

Практична модель: вміння шукати і знаходити різні варіанти розв’язання задач, відповідей на запитання, обирати з них найоптимальнішу.

2. Асоціативність мислення.

Зміст здатність використовувати різні асоціації, зокрема аналогії, в процесі розв’язання проблем, віддаленість асоціації за змістом та у часі.

Ситуація прояву: під час розв’язування задач, відповідей на запитання, у самостійних висловлюваннях, робота за досвідом Матюгіна.

Критерії оцінки: частота асоціювання; ефективність використання для розв’язування задач; ступінь віддаленості асоціацій.

Практична модель: вміння виконувати завдання на асоціювання, вміння встановлювати зв’язок між новою і відомою інформацією; володіння аналогією.

3. Образне мислення.

Зміст: відмінна риса інтелекту; здатність активізувати образи на основі заданого наочного матеріалу, забезпечує пізнання найбільш істотних сторін і закономірних зв’язків об’єктів дійсності.

Ситуації прояву: під час рішення ряду задач, де необхідна актуалізація представлень пам’яті чи виникнення представлень уяви, виділення в образі різних ознак і властивостей об’єктів.

Критерії оцінки: ступінь та частота прояву.

Практична модель: вміння оперувати образами, володіння просторовим мисленням, вміння використовувати умовно-схематичні зображення, за допомогою умовних значків і символів виконувати вправи.

4. Критичне мислення.

Зміст: оцінка розумового процесу міркувань, яка спрямована на отримання бажаного кінцевого результату.

Ситуації прояву: в процесі досягнення мети, дискусіях, під час самооцінки, взаємо оцінки, при аналізі.

Критерії оцінки: ступінь і частота прояву.

Практична модель: вміння дискутувати, оцінювати ситуацію з різних боків; уміння об’єктивно оцінювати позитивні та негативні явища, визначати цінне та помилкове.

5. Оригінальність мислення.

Зміст: своєрідність якостей розуму, прийомів розумової діяльності; здатність