не стільки за підготовленістю до його засвоєння, скільки «надметою» і необхідністю напруженої інтелектуальної творчої діяльності.
Обмежене застосування принципу добровільності в умовах загальноосвітніх шкіл веде до того, що в них навчально-виховний процес не узгоджується з принципом природо-відповідності та багато в чому не відповідає потребам, інтересам, нахилам учнів.
Таким чином, визначилася проблема диференціації навчання, яка розглядається з двох поглядів.
Ю.Бабанський розкриваючи зміст диференційованого підходу, вважає за необхідність використовувати завдання однакового змісту для всіх учнів, де варіативність досягається за допомогою системи поступового ускладнення питань. На його думку, для поділу учнів одного класу на різні групи необхідно використовувати критерії, за допомогою яких можна виявити їхні інтелектуальні можливості. Це - рівень розвитку психічних процесів і якостей мислення; сформованість умінь і навичок навчальної праці і передусім вміння раціонально планувати навчальну діяльність , виконувати самоконтроль; ставлення до навчання ( 38,с60)
Іншу думку відстоює Ю.Гільбух. Він пропонує диференціацію проводити між класами . За основу даного підходу взято концепцію , що головним чинником розвитку розумових здібностей учнів є індивідуальна можливість кожного пробуватися в навчанні у зручному для нього темпі (14).
Диференційований підхід у навчанні , як і індивідуальний у сучасній
теорії педагогіки пов’язують проблемою розвивального навчання.
І.Якіманська пише: « Розвивальне навчання забезпечує реалізацію індивідуального підходу до учнів з урахуванням рівня їхнього розумового
розвитку.» (17с49).
У психолого-педагогічній літературі принцип індивідуального підходу довгий час ототожнювали з принципом індивідуалізації. І. Якіманська запропонувала 3 основних варіанти індивідуалізації, пов’язуючи їх з диференціацією процесу навчання: диференціація навчання, тобто розподіл учнів на групи на основі їхніх окремих особливостей або комплексів цих особливостей для навчання за кількома різноманітними навчальними планами; робота в класі (групі), індивідуалізація навчальної роботи; проходження навчального курсу в індивідуальному, тобто різному темпі : або прискорено, або уповільнено (9).
Важливою є педагогічна орієнтація для створення умов для творчої
діяльності на уроках математики, для дослідження , для розуміння суперечностей явищ або будь-яких об’єктів. Іншими важливими принципами
креативного навчання є принципи системності, систематичності, діяльного підходу в навчанні.
Розглянемо концепцію розвитку творчого мислення, яка побудована на принципах інтеграції, індивідуалізації і диференціації, психологізації з використанням активних форм навчання, проблемних методів, діалогічних способів оволодіння інформації; використанням цілісного інтелектуально-креативного потенціалу молодших школярів.
Досліди довели, що розвиток творчого мислення залежить від впливу комплексу різнорідних факторів (соціальних, психологічних, організаційно-педагогічних), а також потребує врахування специфічних вимог.
Визначені якості особистості, які впливають на розвиток творчого мислення учнів початкової школи. Пріоритетним завданням курсу математики у 4-річній початковій школі є формування в учнів повноцінних обчислювальних умінь і навичок, бажання і вміння вчитися. Для цього потрібно постійно розвивати творче мислення молодших школярів. Педагоги сьогодення стверджують, що творче мислення перш за все повинно бути хоча б мінімально теоретичним. Тобто розвиток теоретичного мислення закладає міцний фундамент для розвитку мислення взагалі. Звідси випливає тезис – початкова освіт має будуватись на теоретичній основі. Цим вимогам задовольняє система розвивального навчання.
Учені зробили висновок, що повноцінна навчальна діяльність можлива тільки за умов теоретичного мислення, у процесі розв’язання поняттєвих задач. Саме тому навчальну діяльність учнів потрібно спеціально будувати після приходу їх до школи.
Спершу вчитель бере на себе функцію її організації, послідовно формуючи належні дії пошуку, моделювання, контролю, оцінювання. Згодом окремі компоненти діяльності переходять до самих дітей і стають характеристиками їхньої психіки (41)ю
Використання методики проблемного навчання повинно справляти
позитивний вплив на розвиток творчого мислення, як і у традиційній
школі, так і у системі розвиваючого навчання.
Проблемне навчання – це такий тип навчання, зміст якого представлений системою проблемних задач різного рівня складності; у процесі розвитку таких задач учні у їх спільній діяльності з вчителем та й
під його керівництвом оволодівають новими знаннями та способом дій,
а завдяки цьому проходить формування творчих здібностей продуктивного мислення, уяви, пізнавальної мотивації, інтелектуальних емоцій. Його
основою є учбова проблемна задача.
Для прикладу наведемо варіант найпростішої проблемної задачі. Учитель до початку уроку записав на дошці два вирази:
1+4*3=15 ; 1+4*3=13
У цій задачі закладено протиріччя між формою і змістом, між причиною і наслідками, між даним і вимогою. Це об’єктивне протиріччя пізнання, відображене в абстрактній математичній формі і вже розв’язане
у науці шляхом введення поняття «дужки» ( але учні ще не знають правил
дій різного ступеня).
В процесі ознайомлення з цим записом у дітей викликає подив. Адже
коли учні порівнюють умови і результати рішення, то знаходять явне
протиріччя між раніше відомими способами розвитку і новим фактом, до
якого ці способи застосувати не можливо. Виникає проблемна ситуація.
Аналітико-синтетична робота при розв’язанні даної проблемної задачі
може проходити шляхом міркувань про різну послідовність арифметичних
дій. Учні самі пояснюють, що у першому випадку треба спочатку виконати
додавання (1+4), а потім суму (5) помножити на (3); у другому випадку
треба помножити (4*3), а потім до добутку (12) додати (1).
Але як дізнатися, у якому порядку виконувати дії? Для дотримання
саме такого порядку треба графічно виділити їх послідовність, тобто
особливими знаками виділити ( 1+4 і 4*3 ).Самостійно одержаний теоретичний висновок учнів вчитель фіксує терміном « дужки », який і є
новим, шуканим поняттям та рішенням даної проблемної задачі.
Одним з базових понять є проблемне запитання. Форма навчання
«запитання-відповідь» застосовувалась у шкільній практиці з давніх
часів, але вона сама по собі ніяк не сприяла розвитку творчого мислення.
Дуже великого значення набуває пробудження у школярів в раціоналізації мислення на уроках математики, що спонукає і до самостійного відкриття нових прийомів. Учнів можна поділити на групи за такими критеріями: високий рівень розвитку інтелекту