Серед пізнавальних мотивів керованим і найзначнішим є пізнавальний інтерес, який виникає і зміцнюється лише в ситуації пошуку нових знань,

інтелектуальної напруги, самостійної діяльності. Для підтримки пізнавальних інтересів надзвичайно важливо стимулювати емоції, інтелектуальні

почуття. Їх потужним джерелом є емоційність навчального змісту.

При вивченні змісту варто дотримуватись таких загальних положень:

1.Засвоєння знань, які мають загальний та абстрактний характер, передує

ознайомленню учнів із частковим і конкретним поняттям.

2.Знання, які констатує даний навчальний предмет або його основні розділи, учні засвоюють під час аналізу умов їх походження, завдяки яким

вони стають потрібними.

3.Під час знаходження предметних джерел тих або інших знань учні мають

навчитися виявляти в навчальному матеріалі генетично початкове, суттєве,

загальне співвідношення, яке визначає зміст і структуру об’єкта даних

знань.

4.Це співвідношення учні відтворюють в особливих предметних, графічних або буквених моделях, які допомагають вивчати його властивості у чистому вигляді.

5.Учні повинні навчитися конкретизувати генетично вихідне, загальне

співвідношення досліджу вального об’єкта в системі часткових знань

про нього, які зберігаються в такій єдності, яка дає можливість в уяві

здійснити перехід від загального до часткового і навпаки.

6.Учні мають навчитися чергувати виконання дій у розумовому плані з

виконанням їх у зовнішньому плані і навпаки (41,с82).

У дидактиці початкової школи ( О.Савченко ) наведено можливі

варіанти організації засвоєння змісту навчального матеріалу: а) учитель

повідомляє усно або письмово всі перераховані знання в повному обсязі,

а учні виконують рецептивні дії відповідно до розуміння повідомлення

вчителя; б) учитель розповідає відоме про вихідні емпірично конкретні об’єкти, про сутність об’єктів, а пояснення пропонує зробити самим учням; у цьому випадку учні виконують рецептивні дії відповідно до

розуміння повідомлення, і самостійності дії – обґрунтування конкретних

знань, спираючись на знання про сутність; в) учитель повідомляє лише

знання про сутність і далі до змістовного конкретного знання про об’єкти;

при цьому учні здійснюють рецептивні дії відповідно до розуміння повідомлення про об’єкти, обґрунтувати і вивести властивості об’єктів із

знайдених основ (41, с 83).

Справжній процес навчання потребує свідомої, відповідної участі в

ньому учнів, їхньої готовності бути повсякчас відкритими для сприйняття

нового досвіду та постійно змінюватися самим відповідно до змін навколишньої дійсності.

До змістовного компоненту моделі відносяться підручники й посібники, якими користуються учні четвертого класу на уроках математики. У новому поколінні підручників закладено, крім інформаційної, мотиваційну і розвивальну функції. Ситуації вільного вибору, а також наявність обов’язкового і необов’язкового матеріалу посилюють мотиваційну функцію підручників з математики, стимулюють розвиток самооцінки, запобігають гіперопіці учнів з боку вчителя. Підручник прогнозує діяльність учнів, спрямовану на розв’язання певних навчальних завдань.

Що стосується розвитку творчого мислення школярів у процесі

традиційного навчання, то слід зазначити: для цього можна організувати додаткові заняття, математичні факультативи, гуртки тощо. Значний вплив

на розвиток творчого мислення молодшого школяра оказують різноманітні

тренінги, де розвиток творчих нахилів здійснюватиметься на групових

заняттях.

Наступний компонент навчального блоку – навчальний процес. Поняття «навчальний процес» охоплює всі компоненти навчання: діяльність викладача, діяльність учня, засоби, за допомогою яких здійснюється цей процес, форми, в яких він реалізується. Учитель виступає організатором навчальної діяльності( у нашому випадку – розвитком творчого мислення).Він спрямовує діяльність учнів так, щоб останні були активними учасниками, а не пасивними спостерігачами чи виконавцями, вступали у різні форми взаємодії з педагогом та іншими суб’єктами учіння.

Виходячи із сучасних концепцій навчання, слід зробити висновок,

що найкориснішим є навчання на межі можливостей для даного учня. Під

час керування процесом навчання треба робити акценти не на примус учнів, а на те, щоб викликати в них потребу скерувати дії вчителя і бажання виконувати їх.

Неможливо організувати процес навчання без системи відповідних

методів навчання. Розв’язуючи проблему вибору і поєднання методів у системі уроків або окремому уроці математики, вчитель має створювати

найліпші можливості для активності школярів на всіх етапах опрацювання

навчального матеріалу: сприймання, осмислювання, усвідомлення, закріплення, застосування та узагальнення. Враховується головна мета вивчення матеріалу, рівень підготовленості учнів, наявність навчального обладнання

(41, с 216).

Наукові дослідження показали, що для управління і стимулювання дитячої творчості у навчальній діяльності доцільно застосовувати методи

і форми роботи: «мозкова атака»,метод фокальних об’єктів, метод руйнування. Треба відмітити, що реальне застосування таких методів – справа складна і вимагає досвіду, врахування психологічних факторів, і обов’язково кожного разу-в залежності від конкретного контингенту навчаємих спеціального модифікування, адаптації того чи іншого методу. Але практика свідчить, що їх можна пристосувати до використання в початкових класах.

Таким чином, у навчанні творчості молодших школярів на основі використання прийомів розумової діяльності розвиваються невикористані резерви. Специфіка предмета математики створює найбільш широкі можливості для цілеспрямованого формування не тільки практичних , але й інтелектуальних умінь для досягнення тих навчально–виховних цілей ,

які поставлені перед сучасною школою (20с11).

Творче навчання також передбачає творче використання вчителем методів навчання . Для цілеспрямованого і постійного розвитку творчих можливостей учнів необхідно , щоб методи , організаційні методи форми та засоби навчання відповідали цілям і задачам навчально–творчої діяльності.

Зупинимось на використанні задач, які в більшій мірі сприяють розвитку

творчих можливостей учнів. Задачі на збільшення на кілька одиниць

( непряма форма).

Зміна числових даних.

Наприклад: У Васі 9 олівців, це на 6 олівців більше ніж у Надійки. Скільки

олівців у Надійки?

розв’яжи таку ж задачу, але щоб в ній було сказано, що в Надійки на

6 олівців менше;

- розв’яжи задачу,