З IV ст. до н.е. (з часу походів Александра Македонсь-кого) до І ст. н.е. грецька культура поширилася на вели-чезній території. Цей період грецької історії називають епохою еллінізму. Нові умови життя справили величезний вплив на виховання і навчання. Освіта стає громадською справою, особливе службове становище посідає вчитель. Шкільні будівлі утримують правителі й багаті меценати. У школах починають вчитися й дівчата. З'являються сис-тематичні навчальні плани. АлександрійськІ вчені вста-новлюють новий зміст освіти, тобто завершений на певно-му рівні. Кожен учень мав певне місце в школі, а кращих з них преміювали. Змінилися й методи навчання, з'я-вляється письмове приладдя і практика записування лек-цій. Створюються підручники та правила термінології. Ви-ховне значення мали свята, дні спогадів про визначні події, екскурсії до місць видатних подій.

Система освіти в цей час складалася з таких ланок: елементарна школа грамоти (7—12 років), граматична школа (12—15 років), гімнасії (15—18 років), ефебії (18— 19 років), філософська школа (20—22 роки).

Грецька школа еллінського періоду стала зразком для середньовічної Європи, адже цей тип виховання був за-гальним, не прив'язаним до певного державного ладу, кас-ти, класу.

Використана література:

Педагогіка. Підручник. – К., 2001.

Історія Стародавньої Греції. – К., 1994.