Реферат на тему:

Особливості творчої праці у дослідницькій діяльності

Сучасне суспільство потребує спеціалістів високого рівня, всебічно підготовлених, з високорозвиненими дослідницькими вміннями. Основа таких якостей закладається на перших кроках вищої освіти. Сформовані на ранніх етапах пізнавальний інтерес, творчі здібності, дослідницькі вміння й навички у студентів – міцний фундамент становлення майбутніх кваліфікованих спеціалістів.

Основним засобом подачі навчального матеріалу було і залишається інформування. Викладач за допомогою лекцій, співбесід та інших звичайних способів доносить до студентів знання, а студенти засвоюють їх. Але сьогодні, коли наука розвивається швидко, знання, набуті таким способом, є малоцінними, оскільки вони швидко втрачають актуальність. Головним є не стільки заучення величезного масиву інформації, для використання його протягом всього життя, скільки уміння працювати з цим масивом, вибирати з нього необхідні знання, уміти їх групувати й узагальнювати. Тому більшість викладачів схиляється до думки, що їхньою метою є не примушення студентів до запам'ятовування лекцій, а потім – переказу їх змісту на практичному занятті або іспиті і подальше використовування у професійній діяльності, а навчання їх учитися, формування у них дослідницьких вмінь, щоб протягом усього життя поновлювати власний запас знань.

Проблема полягає в тому, що багато студентів з цілого ряду причин не може підходити до навчального процесу творчо. І може виникнути така ситуація, що кілька студентів будуть вивчати додаткову літературу, працювати з документами і джерелами, а основна маса – продовжувати вчитися старим способом. Якщо ж зосередити увагу на основній масі, то найбільш активні студенти можуть поступово припинити свої дослідження і «приєднатися» до більшості. Таку проблему можна частково вирішити шляхом використання у навчальному процесі завдань, розрахованих на розвиток творчого мислення.

Розвиток творчого мислення невід’ємний від формування дослідницьких умінь і навичок. Чим багатогранніші і досконаліші дослідницькі уміння і навички студентів, тим багатша їхня фантазія, реальніші їхні задуми, тим більш складні завдання вони виконують.

Видатний психолог Л. С. Виготський наголошував, що у повсякденному житті творчість – це необхідна умова існування, і все, що виходить за межі рутини, завдячує своїм виникненням творчій діяльності людини. Головне для творчого мислення – нешаблонність, вміння охопити дійсність у всіх її аспектах, а не тільки в закріплених у звичайних поняттях та уявленнях.

Успішне формування у студентів творчого мислення можливе лише на основі врахування педагогом особливостей творчості і розв'язання центральних завдань у розвитку творчого мислення: індивідуалізація освіти, дослідницький підхід, проблемне навчання.

Індивідуалізація освіти передбачає, що в процесі виконання завдань студент повинен мати можливість отримати індивідуальну допомогу, коли він зазнає значних труднощів у проходженні певного етапу дослідження. Вплив викладача на учбово-дослідницьку діяльність студента має бути адаптованим і базуватись на інформації, зібраній викладачем про нього. Це дасть можливість врахувати як вікові, так і індивідуальні особливості студентів шляхом організації диференційованої допомоги при виконанні кожного етапу дослідницького завдання. Індивідуалізація навчання передбачає також адаптацію завдань до рівня дослідницьких можливостей студента. Це досягається шляхом диференціації самих завдань з огляду на рівень їх складності та проблемності.

Дослідницький підхід передбачає залучення студентів до пошукової діяльності на різних її етапах: знаходження проблеми, формування гіпотези, пошук способів доведення, формулювання висновків. Одним із способів часткового залучення студентів до пошукової діяльності може бути розчленування загальної задачі на ряд підзадач та розв’язування студентами окремих з них. Частково-пошуковий метод – це своєрідний місток від проблемного викладання до проблемного навчання, до самостійної постановки задач та самостійного їх розв’язування.

Одним з найбільш ефективних шляхів розвитку творчого мислення є проблемне навчання. При такому навчанні перед студентами ставиться навчальна проблема, відповіді на яку вони знаходять самостійно чи за допомогою вчителя. Проблемне навчання – це така організація навчальних занять, яка припускає створення під керівництвом викладача проблемної ситуації й активної самостійної діяльності студентів з її розв’язання, у результаті чого і відбувається творче оволодіння професійними знаннями, уміннями і навичками, розвиток дослідницьких вмінь.

Особливість проблемних методів полягає в тому, що засновані на створенні проблемних ситуацій, активної пізнавальної діяльності студентів, вони складаються з пошуку і вирішення складних питань, які вимагають актуалізації знань, аналізу, умінь бачити за окремими фактами явища, закон. Технологія проблемного навчання теоретично обґрунтована такими видними вченими, як В. Оконь, І.Я. Лернер, М.І. Махмутов, Т.В. Кудрявцев і іншими.

Майбутнє вищої освіти знаходиться в тісному зв'язку з перспективами проблемного навчання. І мета впровадження проблемного навчання багатоаспектна: засвоєння не тільки результатів наукового пізнання, але й самого процесу одержання цих результатів; вона включає ще й формування пізнавальної самостійності студента, дослідницьких умінь, розвиток його творчих здібностей. Проблемне навчання – це сучасний рівень розвитку дидактики й передової педагогічної практики. Організація навчального процесу базується на принципі проблемності, а систематичне розв’язання навчальних проблем є характерною ознакою цього навчання.

Проблемна ситуація і навчальна проблема є основними поняттями проблемного навчання. Педагогічна проблемна ситуація створюється за допомогою дій, які активізують, підкреслюють новизну, важливість, красу й інші специфічні якості об'єкта пізнання. Навчальна проблема розуміється як відображення логіко-психологічного протиріччя процесу засвоєння, що визначає напрямок розумового пошуку, пробуджує інтерес до дослідження сутності невідомого і призводить до засвоєння нового поняття або нового способу дії. Існує дві основні функції навчальної проблеми:

визначення напрямку розумового пошуку, тобто діяльності студента зі знаходження способу розв'язання проблеми;

формування пізнавальних здібностей, інтересу, мотивів діяльності студента із засвоєння нових знань.

Навчальна проблема містить відомі та невідомі дані і створює проблемну ситуацію. Вона виражається у формі проблемного питання або проблемної задачі.