Проблемне навчання покликане вирішувати найважчі задачі – підготовку творчої особистості, яка володіє твердими переконаннями і здатна до постійної самоосвіти, тому його треба використовувати у навчальному процесі поетапно. Багато чого з навчального матеріалу вивчалося й надалі буде вивчатися за допомогою звичного пояснення викладача, самостійного вивчення студентами матеріалу за підручником та іншими відомими способами.

До слабких сторін проблемного навчання можливо віднести значно великі витрати часу на вивчення навчального матеріалу; недостатню ефективність при розв'язанні задач формування практичних умінь і навичок, особливо трудового характеру, де показ і наслідування мають велике значення; слабку ефективність при засвоєнні принципово нових розділів навчального матеріалу, де не може бути застосований принцип апперцепції (опори на набутий досвід); при вивченні складних тем, де вкрай необхідне пояснення викладача, а самостійний пошук недоступний для більшості студентів.

З огляду на те, що проблемний шлях одержання знань завжди вимагає великих витрат часу, не можна говорити про суцільний перехід на проблемне навчання.

У навчанні завжди будуть потрібні і тренувальні задачі, і завдання, що вимагають відтворення знань, які сприяють запам'ятовуванню необхідного і ін. Лише порівняно невелика частина нових знань повинна здобуватися шляхом самостійних відкриттів, тому ми говоримо тут тільки про використання елементів проблемного навчання. Оптимальною структурою навчального процесу буде сполучення традиційного викладу зі введенням проблемних ситуацій.

ЛІТЕРАТУРА

Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підручник. – К.: Либідь, 1998. – 560 с.

Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – М.,1946. – 704 с.

Через задачи – к програмированию: Для ст.шк. возраста. – К.: Рад. шк., 1989. – 128 с.