Реферат на тему:
Здійснення мотивації на уроках історії й літератури через інтерактивні методи.
"Освіта - це те, що залишається, якщо забути все, що вчили у школі"
Альберт Ейнштейн
Творча атмосфера, в якій працює колектив нашої школи, має велике значення в моєму становленні як учителя. Відвідування уроків, постійний діловий контакт з колегами, робота у творчій співдружності, участь у міжнародній конференції "Громадянська освіта в Україні", що була організована Інформаційною Агенцією США, Радою Європи та Американською федерацією вчителів за підтримкою Міністерства освіти України, участь у семінарі "Правова освіта й правове виховання у школі", що була організована Харківським науково-методичним педагогічним центром і асоціацією "Освітній центр прав людини", участь у конференції, що проводилася Харківською правозахисною групою, присвяченій питанням викладання прав людини й громадянській освіті, участь в обласній конференції "Модель ООН", участь у семінарі по програмі "Практичне право" - все це стимулювало пошук своїх методів і форм роботи, вивчення науково-методичної літератури з історії, літератури, психології. Відчувши на собі позитивний ефект інтерактивних методик при проходженні вище перерахованих тренінгів, у мене виникло бажання застосувати їх на своїх уроках історії і особливо літератури, для того, щоб створити у класі на уроці атмосферу доброзичливості, відкритості, успіху, творчості, навчити дітей бажати вчитися й отримувати задоволення від самого процесу навчання.
З прийняттям Конституції України і нового Закону України "Про загальну середню освіту", в яких було закріплене положення про обов'язкову, повну загальну середню освіту, в роботі учителя більш помітними стали труднощі, пов'язані зі зниженням інтересу до навчання у деяких школярів. У зв'язку з цим, на мій погляд, формування мотивації навчання є одним з головних резервів вирішення задач всеобучу і виховання активного громадянина демократичного суспільства.
Найбільш ефективними є підходи, які направлені на те, щоб залучати учнів у активне, спільне і засноване на критичному аналізі навчання. Педагогічні форми і методи включають у себе спільну групову роботу, дебати, моделювання, рольові ігри, дискусії, індивідуальні й групові творчі роботи. Ці методи навчання не тільки підвищують інтерес учнів до предмету, але й забезпечують глибоке засвоєння змісту, вироблення навичок і відданість загальнолюдським цінностям. Учнів треба втягувати в дискусії й заохочувати питання. Це робить обстановку в класі більш демократичною, творчою, емоційною.
Для вивчення історії й літератури потрібна не тільки різноманітність методів і форм, але й матеріалів. Для підготовки до занять, на уроках учні використовують підручники, монографії, першоджерела, художні твори, що ілюструють той чи інший історичний період, газети, телевізійні передачі, в яких обговорюються поточні події. І тут, нібито такий негативний момент нашої дійсності, як наявність великої кількості, часто поганих, підручників (особливо з історії України) має свій позитив: діти, якщо правильно організована робота, вчаться критично оцінювати інформацію, яку отримали, усвідомлюють необхідність користуватися багатьма джерелами.
Велике значення в процесі навчання має правильне використання питань. Було підраховано, що в середньому вчитель за урок задає 2 питання кожну хвилину! Правильно підібрані питання допомагають учням сконцентрувати увагу на матеріалі, що вивчається, підвищити активність на уроці, притягти до участі в дискусії. Питання ж учнів допомагають мені вияснити, що з матеріалу, який вивчається, їм незрозуміле або пропущене мною. Такі питання сприяють розвитку розумових здібностей дітей, розвивають їх мовні навички.
Важливу роль відіграє час очікування відповіді. Тут я вивела для себе закономірність: чим більше очікуєш, тим більш ґрунтовну відповідь отримуєш. Оптимальний час відповіді - від 5 до 8 секунд.
Зміст запитань повинен бути зрозумілим і конкретним. Уважне ставлення до деталей сприяє розвитку критичного підходу до матеріалу в учнів, допомагає їм порівнювати, знаходити причинно-наслідкові зв'язки. При підготовці до уроку я старанно обмірковую послідовність питань для того, щоб допомогти учням перейти від фактів до узагальнень, до більш високого рівня розумової діяльності.
У кожного вчителя, який пропрацював багато років у школі, накопичується багатий арсенал форм і методів викладання, засвоєних і своїх. Всі їх узагальнити в одній роботі неможливо. Тому я зупиняюсь на тих, які турбують мене в даний момент більш за все.
Педагогіка співробітництва ставить на новий, більш гуманний і довірливий рівень відношень між учителями й учнями. Методика ж учбового співробітництва заснована на спільній роботі учнів у парах і групах. Цей метод застосовується при виконанні будь-якого завдання. Наприклад, учні можуть бути об'єднані в групи для складання визначення поняття, створення рольової ситуації, написання проекту тощо.
Саме при використанні цього методу найбільш виконується головна мета навчання - не викласти які-небудь знання учням, а разом з ними здобути їх.
Метод емоційного стимулювання навчання досить простий і традиційний. Складається він із створення у навчальному процесі ситуації зацікавленості. На уроках літератури я його використовую дуже часто, тому що підручник написано сухою, невиразною мовою, велика кількість юридичних термінів важко сприймається учнями, тому створення в навчальному процесі ситуації зацікавленості просто необхідне. Буквально на кожне нове поняття я наводжу цікавий приклад. Звикаючи сприймати літературознавчу термінологію через цікаві приклади, учні незабаром самі навчаються цьому прийому. Важливу роль у цьому методі грає ефект здивування. Якщо на початку уроку після формулювання теми задати дітям питання: "Що ви чекаєте від сьогоднішнього уроку", а відповіді найсміливіших записати на дошці, для того щоб вони були перед очима впродовж всього уроку, можна з повною впевненістю сказати, що ви емоційно простимулювали майже всіх. В ході уроку багато хто буде звіряти "очікування" з дійсністю. В
