Метод створення ситуації пізнавальної суперечки, навчальних дискусій.

Цей прийом використовується для того, щоб викликати підвищений інтерес до більш глибокого вивчення тих чи інших питань, для формування навичок монологічної мови, виховання толерантності. Елементи дискусії, на мій погляд, на уроках історії в старших класах просто обов'язкові. Немає такої теми у програмі, в якій би не можна було провести дискусію.

Питання для дискусії і література пропонуються завчасно. Під час уроку дискусійні питання вивішуються на видному місці або записуються на дошці. Готується група лідерів (доповідач, співдоповідач, ведучий, техніки). На початку уроку встановлюється дружня, неформальна атмосфера, з побажанням, щоби всі присутні були активними слухачами і учасниками дискусії. Можна запропонувати всім учасникам самим скласти правила дискусії або внести зміни і доповнення в запропоновані.

Правила повинні бути вивішені на дошці. Щоб зберегти доброзичливість, можна не робити зауважень порушникам цих правил, а придумати який-небудь жест, наприклад, підняти догори відкриті долоні.

Роль учителя полягає в тому, щоб залишатися нейтральним і направляти дискусію у відповідності до правил, а не втручатися. Потрібно відходити від бажання групи зробити з вас експерта або відповідача на питання. Учитель повинен взяти на себе піклування про створення атмосфери, в якій всі точки зору, поза залежністю від їх джерела, мають рівну вагу й увагу. До дискусії треба спробувати залучити всіх і не дозволяти комусь особисто домінувати. Час від часу необхідно підводити підсумки. Учитель втручається до розмови лише з таких причин:

щоб поновити основні правила;

вияснити щось;

ліквідувати конфлікт;

просувати розмову далі;

залучати пасивних учасників;

утримувати від домінування.

Використовуючи своє "третє око", учитель зможе спостерігати, наскільки добре учасники спілкуються між собою - хто висловився, хто ні, чию думку ще не вислухали. Необхідно пам'ятати, що дискусія - це не дебати, а діалог групи (різниця між діалогом і дебатами подається у додатку 10). При закінченні дискусії можна попрохати дітей поділитися своїми враженнями, новими ідеями або думками, які у них виникли в результаті дискусії. Уроки-дискусії доцільно проводити на уроках узагальнення вивчення історичного літературного періоду, творчого спадку письменника.

Метод пізнавальних ігор. Основною перевагою методики рольової гри є те, що вона приносить задоволення як учням, так і вчителю. Таким чином, досягається триєдина мета навчального процесу:

створюються стимули для вивчення предмету, появляється мотивація для підготовки до занять;

емоційна залученість до заняття допомагає школярам довго після закінчення занять тримати у пам'яті весь пройдений матеріал;

рольова методика дає учням навички активної практичної участі в житті суспільства.

Маючи перед собою алгоритм проведення рольової гри, можна легко спланувати рольову гру на будь-яку тему курсу. Наприклад, у рольовій грі за твором літератури учні краще засвоюють його виховне значення та суть.

Проведення рольових ігор потребує старанної підготовки й наявності необхідної кількості годин, проте, як відомо, викладання літератури зведено в даний момент до мінімуму й приходиться часто обмежуватись проведенням на уроках міні-ігор, створенням ігрових ситуацій.

З методом рольових ігор добре поєднується метод аналізу життєвих ситуацій. Можна проілюструвати вивчення твору життєвими ситуаціями (своїми, колег, знайомих, запропонованими самими дітьми). Дуже часто діти самі задають питання з проханням пояснити ту або іншу життєву ситуацію з точки зору літератури.

Всю свою позакласну роботу з літератури можна проводити за інтерактивною методикою. Захоплення вчителя породжує захоплення учнів. Учні школи стають призерами районних олімпіад з літератури і успішно приймають участь у обласних олімпіадах.