РЕФЕРАТ

на тему:

“Роль середовища в особистості дитини”

ПЛАН

1. Розвиток і формування особистості як педагогічна проблема

2. Вплив середовища на формування особистості

3. Біологічне та соціальне в структурі особистості

Література

1. Розвиток і формування особистості як педагогічна проблема

Розвиток – складне динамічне явище, яке спрямоване на збільшення фізичних та інтелектуальних сил особистості, що дозволяють сформувати творчі здібності школяра, його активну громадську позицію. З розвитком пов’язаний процес формування.

Під формуванням особистості розуміють ті якості та властивості, які виникають в результаті розвитку.

Взаємозв’язок цих процесів, а отже, і відповідних понять, полягає в тому, що розвиток і формування впливають на виховання особистості і формують ті якості, які необхідно.

Розвиток особистості з педагогічної точкі зору включає такі аспекти:

1. Навчально – пізнавальна діяльність.

2. Розвиток творчих здібностей (пререхід задатків в здібності).

3. Громадська діяльність особистості (дитячі та молодіжні організації, діяльність за власним вибором і бажанням – шефство, волонтерство, гуртки.).

4. Системне виховання дітей в сім’ї.

Рушійними силами розвитку є певні закономірності, які виражаються реалізацією функцій :

1. Навчальної.

2. Освітньої.

3. Виховної.

4. Розвиваючої.

В основі рушійних сил лежать суперечності (процеси збудження і гальмування, протирічча між можливостями і реальним навчанням та інші).

Одним з основних шляхів розвитку особистості є навчання в школі.
Розвиток особистості школяра – це складний динамічний процес, який відбувається у часі і просторі і передбачає :*

Формування високих інтелектуальних сил;*

Формування моралі на засадах позитивних загальнолюдських якостей;*

Підготовка до творчої праці в суспільстві;*

Виконання функцій громадянина незалежної держави;*

Виконання функцій сім’янина.

2. Вплив середовища на формування особистості

Середовище — комплекс зовнішніх явищ, які стихійно діють на лю-дину і значною мірою впливають на її розвиток.

Середовище, що оточує людську особистість, можна умовно поділити на природне (географічне), соціальне і до-машнє, кожне з яких відіграє певну роль у розвитку лю-дини. Природне середовище, у тому числі клімат, різно-манітні природні умови та ресурси, безсумнівно, впливає на спосіб життя людини і характер її трудової діяльності.

Соціальне середовище як сукупність суспільних і психо-логічних умов, у яких людина живе і з якими постійно стикається, позначається на її розвитку найбільшою мі-рою. Тому потенційні можливості навколишнього середо-вища слід уміло використовувати в процесі виховання.

«Головна справа виховання якраз у тому й полягає, — вважав відомий психолог С. Рубінштейн, — щоб тисяча-ми ниток зв'язати людину з життям — так, щоб з усіх бо-ків перед нею поставали завдання, для неї значущі, для неї привабливі, які вона вважає своїми, до вирішення яких вона залучається. Це важливо тому, що головне дже-рело всіх моральних негараздів, усіх відхилень у поведін-ці — це та душевна порожнеча, яка утворюється в людей, коли вони стають байдужими до життя, що їх оточує, від-ходять убік, відчувають себе в ньому сторонніми спостері-гачами, готовими на все махнути рукою, — тоді все їм стає ні до чого».

Рубінштейн Сергій Леонідович (1889—1960) — видатний росій-ський психолог і філософ. Основні праці присвячено проблемам психології, дослідженням пам'яті, сприймання, мовлення, мислен-ня. Головна праця «Основи загальної психологи».

У середовищі людина соціалізується. Соціалізація — процес двобічний: з одного боку, індивід засвоює соціаль-ний досвід, цінності, норми, установки, властиві суспіль-ству й соціальним групам, до яких він належить, а з ін-шого — активно залучається до системи соціальних зв'яз-ків і набуває соціального досвіду.

Всі теорії розвитку особистості можна поділити на три групи згідно поєднання факторів розвитку.*

Представники біологічного напрямку рахують, що людина народжується з набором відповідних моральних та етичних якостей, таких як :доброта, злість, чесність, брехливість, порядність, агресивність, жорстокість та інші. Представниками цієї течії є: М. Монтессорі, К. Лоренц, Е. Фромм, А. Чічерліх.*

Представники соціологічного напрямку вважають, що вирішальним фактором у розвитку і формуванні особистості є середовище, а головним – вплив сім’ї. До них належали : Ж.-Ж. Руссо, К.-А. Гельвецій, Д. Дідро та інші.*

Представники теорії конвергенції дотримуються думки, що психічні процеси (відчуття, сприймання, мислення та інші) мають біологічну природу, а спрямованість інтереси, здібності формуються під впливом середовища. До них відносяться Д. Шаттлеворт, Піаже та інші.

Залежно від поглядів на роль спадковості чи середовища в розвитку особистості представники цих педагогічних теорій відводять різну роль вихованню: від визнання його повного безсилля до активного втручання в поведінку особистості. Правильним вірогідно є те, що особистість треба виховувати з врахуванням біологічних факторів і впливу соціального середовища.

Мета соціалізації — до-помогти вихованцеві вижити в суспільному потоці криз і революцій: екологічній, енергетичній, інформаційній, комп'ютерній тощо, оволодіти досвідом старших, зрозумі-ти своє покликання, самостійно знайти шляхи найефек-тивнішого самовизначення в суспільстві. При цьому лю-дина прагне до самопізнання, самоосмислення, самовдос-коналення2.

Соціалізація залежить від багатьох чинників, які мож-на звести до трьох груп: 1) макрочинники (суспільство, держава, планета, світ і космос); 2) мезочинники (етно-культурні умови і тип поселення, в яких живе і розвива-ється людина); 3) мікрочинники (сім'я, дитячий садок, школа, позашкільні виховні установи, релігійні органі-зації, товариства однолітків, засоби масової комунікації та інші інститути виховання).

Вони різною мірою безпосеред-ньо впливають на кожну конкретну людину, динамічно змінюються в умовах науково-технічної революції самі, змінюється і їх питома вага в соціалізації підростаючих поколінь.

Цілком очевидна сила виховного впливу домашнього середовища, а також оточення дитини поза школою (вплив двору, вулиці). Особливим є вплив сусідів на вихо-вання дітей у родині, адже від них найшвидше можна от-римати і допомогу, і розумну пораду («Хороший сусід — найближча родина»). Підтримуючи добрі стосунки з сусі-дами, батьки вводять дітей у громадське життя, навчають їх жити з людьми і для людей, любити