КУРСОВА РОБОТА

на тему:

Увага та її роль в організації навчальної діяльності молодших школярів.

План.

Увага. Її властивості. Особливості уваги молодших школярів.

Увага та її місце в навчально-пізнавальній діяльності молодших школярів.

Висновок.

Література.

Вступ.

Жоден психологічний процес не може проходити цілеспрямовано й продуктивно якщо людина не зосередить своєї уваги на тому, що вона сприймає чи що вона робить. Ми можемо дивитись на будь-який предмет і не помічати його або ж бачити його дуже погано. Заглиблення у свої думки, людина не чує розмов, що ведуться поруч із нею, хоча звуки голосів долинають до її слухового апарата. Ми можемо не відчувати болю, якщо наша увага спрямована на щось інше. Навпаки глибоко зосередившись на якомусь предметі чи діяльності, людина не підмічає всі деталі цього предмета і діє дуже продуктивно. А фіксуючи свою увагу на відчуттях, ми посилюємо свою чутливість.

Що таке увага:

Увага – це спрямованість і зосередженість свідомості на якомусь предметі, явищі чи діяльності.

Під спрямованістю розуміють вибір об’єкта, а зосередженість на чомусь означає відвернення від усього, що не має відношення до цього об’єкта.

Увага зумовлює успішне орієнтування суб’єкта в навколишньому світі й забезпечує більш повне і чітке відображення його у психіці людини. Велике значення уваги й у навчальній роботі. Її успіх величезною мірою залежиться від того, на скільки вчителю вдається оволодіти увагою учнів. Якщо увага спрямована на навчальний матеріал, то останній більш успішно сприймається, засвоюється; крім того, уважна робота на уроці забезпечує і дисципліну у класі.

За уважного ставлення до якогось предмета він перебуває в центрі нашої свідомості, все інше сприймається в це момент слабко, нечітко(опиняється, образно кажучи “на периферії” того, що сприймається). При цьому спрямованість нашої уваги може змінюватися. Уявімо таке становище. Учень читає книгу, його увага зосереджена на її змісті. Але він чує і звуки радіо, що лунають у кімнаті. Окремі фрази доходять до його свідомості. Ось по радіо почали передавати репортаж про футбольний матч і увага хлопчика переключилась на передачу ,а очі продовжують механічно плавати по рядках книги. Так учень прочитає кілька сторінок, але до його свідомості не дійде смисл надрукованого там.

Увага звичайно виражена в міміці, а також у позі, рухах. Уважного слухача легко відрізнити від неуважного. Та іноді учень робить вигляд, що слухає вчителя ,а насправді його думки далеко від того, що відбувається в класі.

Увага – не самостійний психічний процес, бо не може виявлятися поза іншими процесами, ми уважно чи неуважно дивимося, слухаємо (тобто сприймаємо), думаємо (тобто мислимо) або щось робимо. Таким чином увага – лише сторона, або властивість, різних психічних процесів.

У зв’язку з тим, що людина під час неспання зайнята якою-небудь діяльністю (щось робить чи про щось думає), то й увага її завжди буває на чомусь зосереджена. Якщо учень неуважний до змісту уроку, це означає що його увага спрямована на щось інше.

В корі великих півкуль мозку проходять два процеси: збудження й гальмування. Коли людина уважна до чогось, це означає що в неї у корі мозку виник осередок збудження. Решта ж ділянок мозку в цей час перебуває в стані гальмування. Це відбувається за законом індукції нервових процесів. Тому людина зосереджена на чомусь одному, нічого іншого в цей момент може не помічати. За словами І.П. Павлова, на ділянках великих півкуль з оптимальною збудливістю легко утворюються нові умовні зв’язки.

Велике значення для прояви уваги має так званий орієнтовний рефлекс. Він являє собою природжену реакцію організму на будь-яку зміну навколишнього середовища. Цей рефлекс є в людини й у тварин. У кімнаті почувся муркіт, кошеня здригнулося, насторожилося і втупило очі в бік звуку. На уроці учні з інтересом слухають розповідь педагога. Та ось двері в класі злегка прочинилися; незважаючи на захопленість оповіданням, всі школярі й сам учитель мимоволі повернули голови у бік дверей. Цей рефлекс І.П. Павлов образно назвав рефлексом “що таке?”.

Якщо пояснення учителя цікаве за змістом, включає елементи наочності, учні без жодних зусиль, уважно слухають розповідь педагога і зосереджено спостерігають за тим, що він показує. Це – вияв так званої мимовільної уваги.

Велике значення для появи мимовільної уваги має внутрішній стан людини. Зголодніла людина відчує запах їжі, що долітає з кухні, тоді як ситий не зверне на це уваги.

Інший характер має так звана довільна увага. Вона виникає тому, що в людини з’являється мета, намір що-небудь сприймати чи робити. Цей вид уваги називають навмисним. Учень розв’язує задачу, йому важко зосередитись, то він примушує себе це зробити, вникає в умову, міркує.

Окремі психологи виділяють ще й третій вид уваги, яке виникає після певних вольових зусиль, але коли людина немовби “входить” у роботу, починає легко зосереджуватись на ній. Таку увагу психолог М.П. Добринін назвав післядовільною (або вторинною), бо проходить на зміну звичайній, довільній увазі. Післядовільна увага має велике значення, в навчальній роботі, на початку якої у школяра нерідко буває довільна увага. Відтак робота захоплює його, і він перестає відволікатися, починає працювати зосереджено.

Інколи людина настільки заглиблюється у роботу чи спостереження, що не помічає нічого іншого. Ця властивість уваги, яка полягає у виділенні чогось, на що спрямована увага, називається зосередженістю (або концентрацією).

Важлива властивість уваги – її стійкість, велика опірність відволіканням, завдяки чому людина може довго зосереджуватись на якомусь предметі чи дії.

У