процесі діяльності людина часто змушена переключати свою увагу з одного об’єкта на інший, з однієї дії на іншу. Свідоме переміщування уваги на новий об’єкт називається її переключенням. Успіх переключення залежить від особливостей попередньої й нової діяльності та від особистих якостей людини. Якщо попередня робота виконувалась з інтересом, а наступна діяльність його не викликає, то переключення буде важким. Якщо, навпаки, людина охоче береться за нову справу, то й увага її переключається легко.
Учителі нерідко скаржаться на неуважність учнів. Вона полягає в тому, що діти погано зосереджуються на роботі. при неуважності свідомість людини не має певної спрямованості, а переходить з одного предмета на інший, тобто розпорошується.
Розрізняють два види неуважності. Перша вид – результат загальної нестійкості уваги. Ним відзначаються діти молодшого віку. Він може бути й в дорослих в результаті слабкості нервової системи чи великої перевтоми, недосипання тощо. Такий вид неуважності з’являється також, коли бракує звички працювати зосереджено.
Другий вид неуважності має зовсім інший характер. Він виникає тому, що людина зосереджена на чомусь одному й через те не помічає нічого іншого. Такою неуважністю відзначаються люди, захоплені своєю справою.
Увага конче потрібна людині для виконання кожного навчального чи трудового завдання. Особливого значення увага набуває у засвоєнні нового знання. З цього приводу К.Д. Ушинський, зокрема, зазначав, що це основні ворота до свідомості, “єдині двері нашої душі” через які входять до нас усі свідомості про навколишній світ, чуттєві дані і знання. А.П.Ф. Кантерєв зробив таке порівняння: “Навчання неуважного – все одно, що наповнювати водою бочку без дна”. Уважність – запорука успіхів у розв’язанні проблем життя і діяльності. Взаємні зв’язки наочної діяльності суб’єкта і об’єкта свідомості й предмета визначають механізми виникнення й розвитку уваги та підвищення її ефективності. При цьому увага виявляється у двохсторонню силу відносин суб’єкта й об’єкта. Так, чим більша активність свідомої діяльності суб’єкта, тим частіше виступає об’єкт; чим виразніше у свідомості виступає об’єкт, тим інтенсивнішою є сама свідомість, що виявляється в увазі. Розчленування концепція певною мірою асимілює й узагальнює окремі положення різних теорій і в цьому плані є універсальною.
Увага. ЇЇ властивість та значення для організації навчальної діяльності молодших школярів.
1. Увага. Її властивість та значення для організації навчальної діяльності молодших школярів.
Увага – зосередженість, спрямованість свідомості людини у деякий момент часу на якомусь реальному або ідеальному об’єкті – предметі, явищі, події, образі, думці. Увага посідає особливе місце серед психічних явищ. Виступаючи невід’ємною частиною пізнання, почуття та волі, вона не зводиться до жодної з цих трьох серед психічного. Увага – динамічна сторона свідомості, яка характеризує ступінь її спрямованості на об’єкт і зосередження на ньому з метою забезпечення свого адекватного відображення протягом часу ,необхідного для виконання певного акту діяльності або спілкування. Проявляється вона у вибірковому відображенні об’єктів відповідно до потреб суб’єкта й завдання його діяльності, спілкування чи роздумів. Особливу роль відіграє увага у навчальній роботі школярів. Зосередженість, спрямованість свідомості учня на певні предмети та явища на всіх етапах його навчальної діяльності. Часто нерозуміння навчального матеріалу, поява помилок під час виконання самостійних завдань, невміння починати і послідовно проводити роботу над заучуванням текстів, виконанням малюнків, технічних виробів пояснюється не відсутністю здібностей до цих видів занять, не слабкою кмітливістю або поганою пам’яттю, а не достатньою уважністю. Уважність містить три компоненти: а) сталість уваги як тривалість безперервного психічного процесу, необхідного для завершення даного завдання, дії; б) уміння довільно переключати увагу з одного об’єкта на інший; в) сталість, яка визначається опором щодо відволікаючого впливу сторонніх подразників.
Системоутворюючим компонентом у структурі уважності є сталість уваги. Згідно з дослідженнями вітчизняних учених [5], саме стала увага – найголовніша умова, що відрізняє добре встигаючих учнів від їх малопродуктивних однокласників. Увагу розглядають і як функцію внутрішнього контролю за відповідністю розумових дій програм їх виконання. Розвиток такого контролю покращує результативність будь-якої діяльності і її планомірне формування, корекція дає змогу перебороти деякі дефекти уваги.
Увага в молодшому шкільному віці стає довільною але ще досить довго, особливо в початкових класах сильною залишається мимовільна увага дітей. Обсяг і стійкість, переключення і концентрація довільної уваги до IV класу школи в дітей стають маже такими важливими, як і в дорослої людини. Що стосується переключення, то в цьому віці навіть вище, ніж у середньому у дорослих це пов’язано з молодістю організму і рухливістю процесів у центральній нервовій системі дитини. Молодші школярі можуть переходити від одного виду діяльності до іншого без особливих зусиль. Однак і тут увага дитини зберігає ще деякі ознаки “дитячості”.
Увага відрізняє коло властивостей, що мають індивідуальний характерний рівень концентрації, стійкості, переключення, обсягу, стійкості.
Концентрація – ступінь зосередженості індивіда на певному об’єкті. Як і інші, ця властивість уваги характеризує зв’язок індивіда з певним об’єктом і водночас засвідчує ступінь його інтенсивності. Як правило, індивід зосереджується на якомусь одному об’єкті, його увага ніби поглинається ним тим більше, чим більше значення він для нього має. Щоб утримати цей об’єкт в колі своєї уваги, індивід іноді докладає вольових зусиль. Проте така концентрація може мати й післядовільний характер. Однак концентрація уваги має природні обмеження, і вони залежать від властивостей нервової системи індивіда. При набувані, носій сильної нервової системи здатний до більш тривалої концентрації уваги, ніж носій слабкої.
Стійкість – властивість, яка визначається часом, упродовж якого