Підвищена емоційна збудливість, яка має місце в учнів 1-4 класів, також заважає їм розібратися у виконуваній ними роботі або в розповіді вчителя. Надзвичайно акцентованими компонентами цілою, що привертають її увагу, стають шари, окремі персонажі які не відіграють основної ролі в оповіданні або картині окремі дії персонажів, такі як ударив, помчав, сховався, часом навіть певні риси зовнішнього обличчя: зачіска героїні, біла стрічка, на якій висіла шабля. З цієї причини діти частіше і краще запам’ятовують приклад, що його повідомила вчителька на уроці, ніж правило для закріплення якого вона використала приклад.

Ці риси серед уваги молодших школярів, пов’язані з віковими особливостями вищої нервової діяльності, посилюються в зв’язку з недостатньою їх підготовленістю до навчальної праці.

Вузький обсяг уваги, невміння розподіляти їх протягом довгого часу між різними людьми: дивитися на дошку, слухати відповіді товариша, вказівки вчителя та ще й стежити за своєю роботою в зошиті, деякі вчителі розглядають звичайно як неуважність, неприпустиму в школі. Справді, в навчальній роботі треба вміти застосовувати це. Дуже в багатьох дітей які тільки-но вступили до школи, замічення, що утворилась надто слабка. Вона утворюється дуже нелегко і легко гасне. На зміну одній, що швидко зникає, з’являється інша. Увага дитини ковзає з одного предмета на інший, ніде не затримуючись довго; її відвертає будь-який, навіть незначний вплив із зовні, бо сила її концентрації поки що дуже мала.

Першокласники, іноді й другокласники, часто неуважні. Причини неуважності різні. Їх треба знати, щоб успішно виховувати увагу дітей.

Неуважність, звичайно, найчастіше характерна для маленьких дітей, ніж для старших. Проте це зовсім не означає, що нестійкість уваги є такою віковою особливістю, яка визначає безумовну неможливість тривалого зосередження молодших школярів: адже 6-8 річні діти можуть довго слухати цікаве оповідання, тривалий час конструювати модель. Досвід експериментального навчання в молодших класах, а також спеціальні дослідження показують, що навіть діти 1 класу здатні до сильної, тобто концентрованої і стійкої уваги протягом усього 45-хвилинного уроку. Але для цього треба додержуватись певних умов організації навчальної діяльності дітей.

Увага людини передає її спрямованість на щось і є умовою вибіркового відображення людиною певного об’єкта з безлічі об’єктів, що діють на нервову систему людини в кожний окремий момент.

Виникаючи на основі безумовного (орієнтувального) рефлексу, увага дитини вже на другому уроці життя набуває умовно-рефлекторного характеру. У тривалості зосередження (стійкості) уваги дедалі більшу роль починають відігравати спрямованість особистості, її інтереси, мислення і мова.

Оскільки фізіологічною основою уваги є вогнище оптимального збудження (домінанта), що виникає в корі головного мозку і лише за умови гальмування всіх інших ділянок кори, маленькі діти не здатні до тривалого зосередження, стійкості і розподілу уваги.

Увагу малечі привертає яскравий, потужний подразник. Це мимовільна увага. Пізнавальне ставлення до навколишнього світу, що формується в дошкільника, перебудовує й увагу дитини. Вона стає мимовільно (вторинною), тобто спирається на інтерес. Після того, як дитина навчиться говорити і виконувати правли, зважати на вимоги дорослих, в неї формується довільна (вольова) увага і водночас зростають можливості розподіляти її, переключати увагу, тобто керувати нею.

Розвиток довільної уваги в молодших школярів здійснюється успішно, якщо створюються умови для їх цілеспрямованої роботи, за яких вони привчаються керуватись самостійно поставленою метою. Розвиток довільно уваги у дітей іде від керування цілями, які ставлять дорослі, до реалізації цілей, які ставлять учні, від постійного контролю дій учня вчителем до контролю дитиною своїх однокласників, а потім і до самого контролю.

З віком учнів початкових класів зростає обсяг і стійкість їх уваги. Стійкість і продуктивність уваги в учнів третіх класів зростає у порівнянні з першокласниками на 33%, а діапазон індивідуальних відмінностей має тенденцію з віком учнів звужуватись, відповідно обсяг уваги зростає на 45%, а діапазон індивідуальних відмінностей з віком дітей має тенденцію також до звуження.

Нестійкість уваги є однією з причин невеличання в школі. Причиною нестійкості уваги в молодшого школяра буває недостатня його розумова активність, зумовлена як недосконалими методами навчання, так і рівнем його готовності до учбової діяльності, непередбаченими труднощами в навчанні, станом здоров’я.

Увага молодших школярів тісно пов’язана із значимістю для них навчального матеріалу. Усвідомлення учнями необхідності, важливості його засвоєння, інтерес до його змісту є умовою стійкості їх уваги. Увага залежить від доступності навчальних завдань, поставлених перед ними. Діти з захопленням працюють над тим, що є нелегким, але доступним для них.

Концентрація уваги виявляється в тому, що увага поглинається одним об’єктом. Показником її інтенсивності є стійкість до перешкод, неможливість відволікання уваги від предмета діяльності сторонніми подразниками. Скажімо, захопившись якою-небудь справою ми не бачимо, й не чуємо, що навколо нас відбувається (негативна індукція).

Стійкість уваги посилюється, коли зміст діяльності викликає зацікавленість, коли ми щось робимо з об’єктом уваги, постійно виявляємо в ньому нові особливості. Помірні труднощі молодшого школяра, які долаються у процесі роботи, посилюють стійкість уваги школяра.

Властивістю, протилежної стійкості є відволікання уваги об’єктами, що не стосуються діяльності. Боротьба з відволіканням уваги молодшого школяра, вимагає тренувань у виконанні завдань у не зовсім сприятливих умовах.

Зі стійкістю пов’язане також явище, що має назву коливання уваги. Воно виявляється в тому, що зосереджуваність та стійкість уваги періодично стають більш