Подальший розвиток уваги у дітей відбувається в шкільний період.

Навчальна робота школярів висуває нові вимоги, потребує уваги, незалежно від того, приваблює їх предмет чи ні (мал. 3). Навчання збагачує досвід дитини, розвиває якості особистості, що дають змогу переходити до досконалої внутрішньої організації й регуляції своєї діяльності, виробляти вміння свідомо спрямовувати уважність до людей, що є важливою рисою особистості. В процесі шкільного навчання роль уваги змінюється залежно від ступеня новизни і складності матеріалу. Добре засвоєний матеріал не вимагає напруження уваги. Зосередженість свідомості потрібна там, де виникають труднощі, а чим вони більші, тим більше напруження уваги необхідне.

Щоб активізувати увагу учнів, слід цікаво викладати навчальний матеріал, але потрібна й наполеглива розумова активність учнів. Необхідно різноманітні види і форми роботи, чітка організація уроку, але і не менш потрібне спрямування навчальної діяльності, формування інтересу, воля та відповідальність самого учня. Існує точка зору (П.Я. Гальперін), що увага є ідеальна, скорочені й автоматизована для контролю, а це створює можливість і необхідність цілеспрямованого її формування як функції психологічного контролю. Як і кожна згорнута автоматизована розумова дія, для контролю має формуватися поетапно :1) зовнішня предметна дія – перевірка правильності написання слів на основі картки, в які записано порядок перевірки тексту; 2) зовнішньомовний – операції виконуються вголос; 3) внутрішньомовний, коли учень виконує дії пошепки; 4) переведення дії в розумовий план – дія відбувається в плані внутрішньої мови. Якщо учень робить багато помилок, то повертається до попереднього етапу, доки не засвоїть дії контролю до автоматизму. Важливим критерієм сформованості дії контролю є її зближення з основною дією і навіть деякі випередження, що становлять одну з умов безпомилкового виконання роботи.

Висновок:

Головною особливістю розвитку уваги молодшого шкільного віку є посилення їх пізнавальної діяльності під впливом шкільного навчання. Діяльність молодшого школяра перших днів підпорядковане чіткому режиму, загальному ритму життя школи, новим для нього вимогам поведінки. За несприятливих умов до школи звички в поведінці дитини втрачають свою силу, а навіть створюються повільно, і вона залишається на якийсь час безпорадною. Це виявляється у деякій розгубленості першокласника, іноді замкнутості чи підвищеній збудливості.

Вчитель повинен з перших уроків навчання наполегливо вчити дітей умінню працювати в колективі, спілкуватися один з одним і з учителем, оволодівати навичками користування навчальним приладдям, уважно слухати пояснення на уроках. Усе це дуже важливо для формування позитивного ставлення дитини до навчання.

У перші дні занять у школі першокласники помітно стомлюються, але рівень стомлювання на різних уроках і в різних учителів не однакова. Здебільшого це залежить від якості навчально-виховної роботи вчителя, вміння правильно організовувати увагу молодших школярів.

Фактором, що організовує і активізує увагу учнів молодших класів, є велика сприйнятливість їх до впливу вчителя. Слово вчителя – для них закон, усе, чого вимагає вчитель, вони виконують звичайно з великою старанністю, хоч часто ще й не так, як треба.

Література:

Ф.М. Гоноболін, – Психологія 1975 р. Київ.

М.П. Заседенець – Вікові особливості розвитку та виховання, 1973 р. – Київ.

С.Д. Максименко – Загальна психологія – Київ –2001 р.

Ю.Л. Трофімова Психологія – Київ “Либідь” – 2000 р.

Загальна вікова педагогічна психологія. Київ “Вища школа” – 1990 р.

Вікова та педагогічна психологія. Київ “Просвіта” 2001 р.