Довільна увага історично виникла в процесі спілкування людини з іншими людьми. У дитини вона виникає в процесі спілкування з дорослими. Необхідною її умовою є оволодіння мовою, з допомогою якої усвідомлюється мета, виникає свідомий намір особистості бути уважним у певному напрямі, здійснюється контроль за діяльністю. Довільна увага людини виникає з мимовільної у зв'язку з утворенням систем узагальнених зв'язків. Тут мимовільне перетворюється в довільне, але досягається це за допомогою другої сигнальної системи.(Павлов).

Між мимовільною і довільною увагою існують взаємозв'язки і взаємопідходи. Не тільки довільна увага виникає з мимовільної, а й довільна стає мимовільною. Останнє виникає у зв'язку із змінами в мотивації діяльності. Так учень приймає завдання вчителя, керуючись усвідомленням необхідності його виконати і бореться за роботу, хоч сам зміст роботи спочатку не приваблює його. Проте в процесі виконання завдання він здобуває результати, які його зацікавлюють. Виникає безпосередній інтерес до змісту завдання, під впливом якого змінюється увага. Таку увагу називають вторинною мимовільною, або послідовною увагою. Послідовна увага відрізняється від первинної мимовільної тим. Що вона є свідомо контрольованою. Контроль цей виявляється в загальному прямуванні даної діяльності і в перетворенні тих відхилень уваги, що виникають в ході виконання даної діяльності.

У Нікколо Паганіні були три учні — віолончеліст і два скрипалі. Вони почали брати у нього уроки, коли вже були професійними, хоча й посередніми, музикантами, і через два роки стали відомими віртуозами. Коли Паганіні запитали, як йому вдалося цього досягти, він відповів: "Я навчив їх уважно займатися."

Що означає "уважно займатися"? І як можна навчити цього дитину ? На жаль, Паганіні не залишив нам жодних рецептів, як це зробити. Тому, щоб відповісти на ці запитання, спершу спробуємо зрозуміти, а що ж таке "увага"?

У психології увагою називають спрямовану психічну діяльність людини, зосереджену на об'єктах, які мають для неї певне значення. Увага може бути спрямована як на об'єкти зовнішнього світу, так і на власні думки й переживання.

К.Д. Ушинський колись правильно зазначив, що увага — це "ті двері, через які проходить все, що входить в душу людини із зовнішнього світу."

Психологи встановили, що чим вищий рівень розвитку ува-ги, тим вища ефективність навчання. Неуважність — одна Із найпоширеніших причин поганої успішності дітей молодших класів. Чим викликане це явище? Виявляється, навчання ста-вить перед дитиною нові завдання, несхожі на ті, які вона звик-ла виконувати під час гри. Навчальні завдання, на відміну від ігрових, містять більше нової інформації, а процес їх виконання вимагає довшого зосередження. На жаль, і за своєю формою процес навчання не завжди є захоплюючим і невимушеним. І щоб оволодіти усіма новими знаннями та навиками, дитині по-трібно навчитися керувати своєю увагою, підпорядковувати її своїй волі. А для цього необхідно тренувати здатність бути уважним з допомогою ігор і спеціальних вправ.

Наприкінці дошкільного періоду починають з'являтися па-ростки більш активної, довільної уваги, її виникнення — важ-ливе психічне новоутворення цього віку. Дитина ще не може "примусити себе" бути уважною, тому їй необхідна допомога дорослого. Така допомога може полягати, наприклад, в органі-зації спільних ігор, що сприяють тренуванню уваги.

Увага в дітей з'являється досить рано. Мимовільна увага виникає в перші тижні життя. Це безумовно-рефлек-торна увага, що викликається подразниками, безпосередньо пов'язаними із задоволенням органічних потреб.

Дитина реагує на зовнішні подразники тільки за їх різких змін: при переході від темряви до яскравого світла, зміні температури, раптових сильних звуках. Далі вона вже цікавиться предме-тами, особливо яскравими.

Умовно-рефлекторні зв'язки ут-ворюються на першому році, коли дитина починає реагу-вати на голос матері. Розвиток уваги посилюється, коли дитина починає сидіти, ходити, говорити, гратися з предме-тами. Увага стає дедалі більш стійкою і керованою.

Велике значення для розвитку довільної уваги в дошкіль-ному віці має гра. В грі виникає потреба домагатися певного результату й координувати свої дії відповідно до завдань, підпорядковувати їх певним правилам, підкорятися вимогам групи. Гра виробляє здатність навмисно зосереджувати ува-гу на певних предметах, переключати й розподіляти її відпо-відно до програми діяльності. З розвитком розумових дій виникає внутрішня увага.

Подальший розвиток уваги в дітей відбувається в шкіль-ний період. Навчальна робота школярів висуває нові вимо-ги, потребує уваги незалежно від того, приваблює їх пред-мет чи ні (рис. 1). Навчання збагачує досвід дитини, розви-

ває якості особистості, що дають змогу переходити до до-сконалої внутрішньої організації й регуляції своєї діяльнос-ті, виробляти вміння свідомо спрямовувати уважність до людей, що є важливою рисою особистості. В процесі шкіль-ного навчання роль уваги змінюється залежно від ступеня новизни і складності засвоюваного матеріалу.

Добре засвоє-ний матеріал не вимагає напруження уваги. Зосередженість свідомості потрібна там, де виникають труднощі, і чим вони більші, тим більше напруження уваги необхідне. Звідси по-двійна функція уваги: коли робота нова й складна, то вима-гається довільна увага, яка б спрямовувала діяльність; коли ж робота засвоєна до автоматизму, то вимагається увага, яка б тільки контролювала правильність процесу виконання за-вдання.

Рис. 1. Крива розвитку увага в дитячому віці

(за О. М. Леонтьєвим)

Щоб активізувати увагу учнів, слід цікаво викладати на-вчальний матеріал, але потрібна й наполеглива розумова активність учнів.

Необхідні різноманітні види й форми ро-боти, чітка організація уроку, але й не менш потрібне спря-мування навчальної діяльності, формування інтересу, волі та відповідальності самого учня. Існує точка зору