завдань. Вони, з одного боку, допомагали постійно тримати у полі зору показники розвитку пізнавальної діяльності дошкільників, психічних пізнавальних процесів, а, з іншого, – вправляти дітей у вирішенні творчих завдань колективного характеру. Постійна увага з боку педагога як до всього колективу в цілому, так і до кожної окремої дитини створювала комфортні умови для прояву індивідуального стилю, вираження дитиною власної думки, генерування оригінальних ідей.
У моделі розвивальної методики формування пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку [3] на другому етапі одним із важливих чинників були відповідні дії дорослих (вихователя та батьків) для стимулювання творчої діяльності старших дошкільників: розширення кола пізнавальних інтересів, закріплення самостійного застосування різних способів і прийомів пізнання; педагогічне стимулювання активного і самостійного вирішення творчих завдань. Логічним продовженням педагогічної взаємодії дитини і дорослого були завдання на активізацію творчості у пізнанні. Продовжуючи роботу з дітьми, ми показували як емоційну, так і пізнавальну цінність спільного вирішення творчих завдань, де кожен учасник вносив щось своє, оригінальне, яке робило результат таким, що відрізнявся від інших. У роботі з дітьми постійно створювалися ситуації, що спонукали їх до активного застосування знань і умінь.
Застосовані у роботі творчі завдання не тільки зближували дітей, але й допомагали їм виражати свої особистісні риси через ігровий персонаж. Дошкільники прагнули до самостійного визначення теми творчої діяльності, планували розвиток сюжету, за яким вона проходитиме. У своїх діях діти відображали як враження від реального життя, так і образи фантазії, що виникли під впливом казок, мультфільмів, власної уяви; почали передавати не тільки систему ігрових дій і взаємин, а й настрій, характери персонажів. У дошкільників явно розширився пізнавальний досвід, про що свідчили напрями їх захоплень: земля і космос, явища природи, різноманітні ігри, світ мистецтва, товаришування з однолітками, родинні стосунки. Дошкільникам надавалась можливість самостійно застосовувати різноманітні матеріали для ігор та експериментування (як ті, що використовувалися дорослим у роботі з дітьми під час індивідуальних та під групових міні-занять, так і нові, з якими дошкільники ще не стикалися). Сформоване уміння співпереживати, прислуховуватися один до одного допомогло виявити спiльнi пізнавальні інтереси дітей, враховуючи особливості кожної дитячої індивідуальності.
До роботи вихователя з формування пізнавальної активності дітей підключалися і батьки. Окрім надання дітям можливості задовольняти свої пізнавальні інтереси вдома (читання пізнавальної літератури, перегляд енциклопедій, малювання, опанування способами користування домашньою технікою та інше) батьки включалися у організацію пізнавального процесу в дитячому садку. Постійна підтримка, позитивна оцінка з боку дорослих проявів пізнавальної активності та самостійності дозволила покращити емоційний клімат у дитячому колективі, а також певною мірою впливати на їх самооцінку, статус кожної дитини у групі однолітків, пізнавальну сферу (особливо пам’ять, увагу та уяву). Це стало яскраво проявлятися під час занять дітей, їх ігор, інших видів діяльності. Як наслідок – підвищення пізнавальної активності дітей у різних видах діяльності, розширення кола пізнавальних інтересів, прояв дітьми самостійності, ініціативи, власної думки.
Для переводу кожної дитини на якісно новий рівень розвитку пізнавальної активності нами було застосовано зрізове творче завдання «Казка-гра». Під час проведення цього зрізу, спілкуючись одночасно з дитячими підгрупами, склад яких діти визначали самостійно, спостерігали особливості взаємодії кожної окремої дитини з іншими членами дитячої групи; слідкували за особливостями прояву пізнавальної активності дошкільників під час виконання завдання.
Показниками переведення на вищий рівень розвитку пізнавальної активності при виконанні цього завдання стали наступні особливості його виконання: більшість дошкільників (98%) виявили інтерес до завдання, слухали уважно, емоційно реагували; окремі діти (24%) демонстрували дотепність, почуття гумору у відповідях на запитання дорослого і складанні варіантів розвитку подій; деякі діти (17%) виявили оригінальність при поясненні змісту сюжету і характерних рис персонажів казки; дошкільники включались у колективне обговорення почутого, давали оцінку окремим діям героїв казки; відповіді дітей мали характер самостійно зроблених умовиводів, здогадок, дошкільники виявляли ініціативу у формулюванні передбачень та гіпотез.
Таким чином, результати виконання дітьми експериментальних груп цього завдання демонструють позитивну динаміку пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку.
Література:
Суржанська В.А. Підготовчий етап розвивальної методики формування пізнавальної активності старших дошкільників засобами творчих завдань // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – № 2. – Бердянськ: БДПУ, 2005. – С. 27-33.
Базовий компонент дошкільної освіти в Україні // Дошкільне виховання. – 1999. – № 1. – С. 6-19.
Суржанська В.А. Творчі завдання як засіб формування пізнавальної активності старших дошкільників: Дис. … канд.. пед. наук. – К., 2004. – С. 54.