Реферат на тему:

Проблема професійного самовизначення учнів старших класів

Становлення висококваліфікованого, мобільного, активного і конкурентоспроможного професіонала можливе лише за умов всебічного розвитку старшокласників, їх здібностей та творчого потенціалу. Особливо актуальною стає така робота з учнями старших класів, не тільки у зв'язку з тим, що сама ситуація вимагає від учня здійснити професійний вибір, але ще й тому, що в юнацькому віці загострюються потреби особистості у самопізнанні, самоусвідомленні і саморозумінні, актуалізуються процеси особистісного і професійного самовизначення. В період навчання у старших класах відбувається процес формування особистості, її внутрішнього світу. Зокрема, цей період є початком психофізіологічного розвитку формування особистості, крім того, відбувається радикальна перебудова внутрішнього світу особистості, зміна співвідношення компонентів емоційного і раціонального.

Проблема професійного вибору старшокласників полягає у тому, що вони мають зробити відповідальний і самостійний вибір стосовно свого майбутнього. Здійснення зазначеного вибору вимагає цілеспрямованого процесу метою якого є виявлення свого майбутнього призначення. Оскільки усвідомлення свого призначення, смислу життя та професіональний вибір спрямовують процес розвитку учнів старших класів і визначають їх майбутнє, рівень самовизначення визначається через складний комплекс їх відчуттів, особливостей сприйняття дійсності, образ "я формований на даному етапі розвитку, індивідуальне сприйняття світу та ставлення, що формуються в індивідуальному досвіді старшокласників і мають суттєвий вплив на їх стосунки, рішення і вчинки.

Проблема професійного самовизначення досліджувалася Л.І.Божовичом, [3], М.Р.Гінзбургом [5], Є.І.Головахою [6], А.В.Мудриком [12], які вивчають її у зв'язку з життєвими перспективами особистості і плануванням майбутнього. Т.М. Афанасьєва [32], Д.І.Фельдштейн [17] розглядають професійне самовизначення під призмою соціального самовизначення. К.А.Абульханова-Славська [1, 3], Є.О.Клімов [7], М.С.Пряжніков [13] наголошують на зв’язку професійного самовизначення із розвитком особистості.

Л.Столяренко характеризує юнацький вік як той, коли відбувається формування самосвідомості та власного світосприйняття. Даючи відповідь на питання “Який я?“, “Чого я прагну?“, старшокласник формує:

самосвідомість (цілісне уявлення, емоційне відношення до самого себе, самооцінку своєї зовнішності, розумових, моральних та вольових якостей, усвідомлення своїх переваг та недоліків);

власне світосприйняття ( як цілісну систему поглядів, знань та сформовану здібність до абстрактно-теоретичного мислення);

прагнення критично осмислити все оточуюче, самозатвердити свою самостійність та оригінальність (створити власні теорії сенсу життя тощо).

Крім того, цей віковий період є періодом прийняття відповідальних рішень, а саме: вибору професії та свого місця в житті, вибору сенсу життя. [16]

Підготовка особистості до свідомого професійного самовизначення здійснюється шляхом формування в неї особистісної профорієнтаційної позиції, що визначається відповідною спрямованістю i розвитком когнітивної, потребно-мотиваційної та емоційно-вольової сфери особистості. Згідно І.С. Кону, проблема професійного самовизначення особистості, представлена у трьох головних аспектах:

Як проблема самореалізації особистості;

Як проблема вибору i прийняття рішень;

Як проблема адаптації.

Поняття самовизначення, як правило, описового характеру i стосується окремих вузьких аспектів. I.C.Koh зазначає, що суть самовизначення молодої людини полягає у "чіткому орієнтуванні і визначенні свого місця у світі дорослих", а також "у виборі соціально i особистісно значущих цілей, досягнення яких забезпечується самореалізацією суб’єкта". Поняття "самовизначення" I.C.Koh пов’язує з процесами "пошуків себе", "відкриття я", соціального і морального дозрівання, які мають світоглядний сенс і “виразно соціальний зміст” [9].

За твердженням Д.І.Фельдштейна процес самовизначення знаходиться у безпосередньому зв’язку із соціалізацією особи. "Особистісне самовизначення — це феномен суспільного індивіда, пов'язаний з формуванням розгорнутої соціальної позиції людини відносно iншиx, iз ступенем бачення себе в інших людях, iз готовністю особистості до відповідальних дій у світі.". Д.І.Фельдштейн акцентує увагу на соціальному аспекті самовизначення у юнацькому віці, оскільки основою цього процесу є "формування певної соціальної позиції особистістю, яка поставлена в умови вибору життєвого шляху" [17].

М.С.Пряжніков розрізнює поняття особистісного i життєвого самовизначення i пропонує класифікацію типiв самовизначення особистостi, залежно від реалізованого в кожному з них ступеня свободи: професійне, життєве, особистісне. За С.Пряжніковим, життєве самовизначення це "вибір певного стилю життя i реалізація його у багатьох соціальних ролях.". Особистісне самовизначення характеризується ним як найвищий рівень життєвого самовизначення, що мінімально обмежений зовнішніми факторами. [ 13 ].

І.С.Кон стверджує, що питання “Хто Я?" означає у юнацькому віці здебільшого перспективи і можливості: "ким я стану", "що трапиться зі мною у майбутньому". Тобто, думки про майбутнє стають переважаючими, а плани на майбутнє не вичерпуються питанням "ким бути?", а також тягнуть за собою іншу проблему "яким бути?". [ 8 ].

Проблема самовизначення особистості детально розроблена В.Ф.Сафіним, досліджує форми самовизначення i його типи: конвенціонально-рольове, професійне, сімейне i соціальне. На думку В.Ф.Сафіна, кожна з цих форм пов'язана з певною сферою життя людини, а вci разом вони створюють життєве самовизначення особистості, певним чином вступаючи у зв'язки між собою. 3 точки зору В.Ф.Сафіна самовизначення включає два аспекти.

Визначення себе стосовно цілей i цінностей, враховуючи вимоги групи, колективу, суспільства, а також свої можливості, здатності, умови середовища;

Свідома діяльність особистості спрямована на реалізацію обраних цінностей i самоактуалізацію.

Таким чином, процес самовизначення пов'язується з функціонуванням самосвідомості i "я-образу" i також, з самореалізацією в діяльності, з процесами самопізнання i саморегуляції. Отже, самовизначення особистості — це "цілеспрямована всебічна творча поведінка, мета якої — оволодння сферами життя як системою на ocнoвi ідей, що повністю охоплює суб'єкт i є результатом особистісної переробки i особистісного переживания." [ 15 ].

Характерне для старшокласників формування образу "я" у юнацькому віці є основою подальших процесів самовизначення. Закономірності формування образу "я" досліджуються І.С.Коном, який наголошує на важливості таких процесів як відкриття особистістю свого внутрішнього світу,