сім'ї середнє, або у межах середнього.
4. Сім'ї із несприятливими виховними умовами. Духовні потреби у членів сім'ї займають другий план, панує низький рівень освіченості і культури, авторитарний стиль спілкування, взаємне непорозуміння між дорослими та дітьми, відсутність спільних інтересів. Батьки приділяють увагу дітям, але не вміють вплинути на них педагогічними засобами. До цього ж типу відносяться сім'ї з моральним мікрокліматом і негативним впливом на розвиток дитини. Для них характерна негативна морально-трудова атмостфера, конфліктність, антипедагогічність у відношенні до дітей. Освіченість батьків нижче середнього. Матеріальне становище тяжке або дуже тяжке.
5. Нейтральні сім'ї характеризуються тим, що дорослі члени зайняті виключно заробленням грошей. В основному це матері, що виховують позашлюбних дітей, або розлучені жінки, яким соціальні умови не дозволяють у повній мірі займатися вихованням дітей. Також це багатодітні сім'ї з послабленими соціально-моральними нормами, з низьким рівнем культури. Матеріальне становище таких сімей нижче середнього.
6. Криміногенні сім'ї. Внутрішньосімейні стосунки будуються таким чином, що наносять значну шкоду духовному та фізичному розвитку дітей. У сім'ї панує аморальна атмосфера. Умови для виховання дітей повністю відсутні.
Функції сім'ї відтворюють її можливості в якості мети (створення оптимальних умов соціалізації дітей) і як засобу задовільнення суспільних, групових та індивідуальних потреб. Через свої функції сім'я пов'язана, з одного боку, з суспільством, з другого - з особистістю. Функції сім'ї мають соціальний характер і можуть бути розглянуті як види діяльності сім'ї, що забезпечують найважливіші потреби суспільства, особисті, потреби кожного з членів сім'ї, загальносімейні (групові) потреби .
В.А. Семченко та В.С. Заслуженюк наводять такий перелік функцій сім'ї:
1) функція збереження соціального або професійного статусу сім'ї (домінуюча система цінностей сім'ї орієнтує дитину на вибір майбутнього фаху, на передачу та збереження секретів професійної майстерності);
2) функція репродуктивна або відтворення населення;
3) виховна функція;
4) госгюдарсько-побутова функція;
5) економічна;
6) функція організації дозвілля;
7) духовне спілкування між подружжям;
8) стосунки з друзями та родичами;
9) розподіл лідерства в сім'ї;
10) здійснення первинного соціального контролю, тобто нормативного регулювання поведінки її членів;
11) психологічна функція;
12) збереження або підвищення матеріального стану чи соціального статусу;
ІЗ) сексуальні стосунки.
Найтісніше з духовною функцією сім'ї пов'язана її виховна функція. Сучасна сім'я все більше стає головною ланкою у вихованні дитини.
Сім'я - перший колектив. Вона надає дитині уявлення про життєві цілі, про те, що необхідно знати і як себе поводити. У сім'ї дитина отримує перші навички застосування цих уявлень у взаємовідношеннях з іншими людьми, співвідношення свого "Я" з "Я" інших людей; засвоює норми, які регулюють поведінку у різних ситуаціях повсякденного спілкування. Сімейна атмосфера впливає на формування у дітей звички поведінки та критеріїв оцінки добра та зла, дозволеного та забороненого, справедливого та несправедливого. Сім'я вводить дітей у світ знань та праці, суспільних прав та обов'язків. Становлення особистості починається у сім'ї. Відношення батьків до суспільства, до дітей, один до одного, до родичів, сусідів сприймається дітьми як зразок, модель їх власного відношення. У сім'ї формується основи характеру дитини, її відношення до оточуючого світу, до моральних, ідейних та культурних цінностей.
Тривале перебування сім'ї в умовах тоталітарного режиму, В якому ідеологічним доктринам було підпорядковано все, негативно позначилося і на виховній функції сім'ї. ;
Соціальна педагогіка розглядає сім'ю як соціальну групу, що складається з поєднаних шлюбом чоловіка і жінки, їх дітей, інших осіб, пов'язаних з подружжям родинними зв'язками. [14, с. 223]. Суб'єкт-об'єктний підхід при вивченні питань сімейної педагогіки спирається на такі положення:
1.Сім'я є суб'єктом виховного впливу, бо саме вона має стати головною ланкою у вихованні дитини, забезпеченні достатніх матеріальних та педагогічних умов для її фізичного, морального та духовного розвитку. Сім'я веде активну роботу з виховання дітей як своїх об'єктів. Важливим аспектом цього положення є знання дорослими членами сім'ї особистіших якостей дитини: фізичного і психічного здоров'я, стійкості нервової системи, реакцій на ті чи інші види подразнень, витривалості, готовності до співпраці й взаємодії, інтересів й можливостей. Для успішного здійснення виховання дитини слід зосереджувати увагу на достовірності, об'єктивності й повноті інформації, яка виступає основою виховного процесу [15]. Саме в системі сімейного виховання актуалізується диференціація та індивідуалізація виховання, в результаті чого досягається мета - перетворення об'єкта в суб'єкт виховного процесу.
2.Сім'я є об'єктом багатьох впливів і, зокрема, виховного впливу соціального педагога. Різні соціальні інститути, навчально-виховні установи розглядають сім'ю як відкриту систему для координації своїх виховних зусиль. Скоординувати усі ці зусилля означає послабити протиріччя і створити однорідне виховне та розвиваюче середовище [16, с. 237]. Доцільно нагадати, що саме турбота й вболівання держави за долю міцної, працьовитої, духовно багатої, грсмадянсько свідомої і зрілої української сім'ї, виховання у ній дітей спонукали прийняття низки документів, а саме:
законодавства України про сім'ю і шлюб;
національних програм "Планування сім'ї"" та "Діти України" тощо.
Крім того, розроблено концепцію "Сім'я і родинне виховання", авторами якої стали наукові співробітники лабораторії сімейного виховання інституту змісту і методів навчання. Згадана концепція концентрує у собі, відтворює проблеми поглиблення соціалізації сім'ї у теперішніх умовах.
Сім'я є тим "матеріалом" для соціального педагога, який не тільки детально досліджується, аналізується, вивчається, а й об'єктом прикладання його зусиль, базою експериментальної роботи. Наведемо декілька найбільш гострих проблем, які, на нашу думку, безпосередньо стосуються компетенцій соціального педагога. . .
Проблема однодітності у сім'ї не є лише виховною проблемою. Саме в ній сплітаються проблеми