Слід зазначити, що на виховання дитини впливає не стільки розлучення, скільки той мікроклімат, який виникає в сім'ї до та під час розлучення.

Ототожнювати неповну сім'ю та неблагополучну неправильно. Усі труднощі, що виникають у неповних сім'ях у процесі виховання дітей, можна подолати за умов правильної педагогічної позиції дорослих та наявності необхідної соціальної допомоги. Більш того, збереження повної структури у тих сім'ях, де один з батьків став джерелом антисуспільного впливу на дитину, найпагубніше для виховного процесу в сім'ї, ніж розлучення в ім'я відновлення нормального виховного середовища.

Атмосфера в неповній сім'ї та навколо неї істотно впливає на формування особистості дитини. Напружена атмосфера всередині та навколо сім'ї в зв'язку із загостренням відношень між бітьками, скандалами, взаємними обвинуваченнями, а також у зв'язку з проявом безтактної допитливості з боку оточуючих, їх безпосередніми репліками сприяють дезорганізації, соціальній деформації дитини, послабляють авторитет батьків, формують у неї непричетність, відчуття неповноцінності, озлобленості, заздрість до інших тощо.

Неправильно було б ототожнювати неповну сім'ю та педагогічно слабку. Нагадаємо, що під педагогічно слабкою сім'єю ми розуміємо сім'ю із зниженим рівнем духовних потреб та інтересів, обмеженим колом занять у вільний час і роз'єднаністю дозвілля дітей та дорослих [12]. Проте при наявності зниження рівня та інтенсивності допомоги дітям у навчанні,, оволодінні ними навичками, погіршення матеріально-побутових умов у неповній сім'ї, послаблення формального контролю з боку одного з батьків за поведінкою дитини; посиленням конкуренції неформального мікросередовища, неповна сім'я може отримати "статус" педагогічно слабкої.

Виховання дитини -в неповній сім'ї - це теж звичайне нормальне виховання. Тільки здійснюється воно в більш складних умовах. А тому розумно поводиться той дорослий вихователь, хто розуміє ситуацію, аналізує її і шукає правильні шляхи подолання перешкод з метою уникнути небезпеки.

Джерелом багатьох труднощів є сам вихователь, а тому він повинен їх ліквідувати. Слід зазначити, що нема і не може бути єдиної виховної методики в роботі з дітьми з неповних сімей. Кожна дитина потребує індивідуального підходу. Найбільш загальними рекомендаціями з цього приводу можуть бути такі:

збереження гуманних взаємовідносин між дитиною та дорослими, між самими дорослими;

заохочення дитини у справи сім'ї;

створення атмосфери довіри, взаємодопомоги;

зростання значущості особистого прикладу дорослого;

співпраця зі школою, вчителями тощо [17].

Дотримання цих рекомендацій дозволить поліпшити виховні можливості неповної сім'ї.

Проблема опіки і піклування над дітьми

Опіка та піклування - це правові форми захисту особистісних та майнових прав дітей, які залишилися без батьківського піклування внаслідок смерті батьків, їх захворювання або позбавлення батьківських прав. Опіка встановлюється над неповнолітніми, які не досягли 15 років, а піклування — над неповнолітніми віком від 15 до 18 років. При цьому опікун діє від імені (та в інтересах) опікуваного, здійснює його права та обов'язки. Той, хто здійснює піклування, тільки допомагає підліткові реалізувати його права та обов'язки.

Суспільство надає дітям, що залишилися без батьків, таку заміну для того, щоб їх потреби були максимально задоволені. Значна роль належить сімейній опіці, в першу чергу -усиновленню.

Сьогодні в Україні налічується більш як п'ятдесят тисяч "нічиїх" дітей. Серед них діти, яких залишили в пологовому будинку, кинули на вокзалі, діти, батьки яких були позбавлені батьківських прав тощо. Яка доля очікує цих дітей, яке виховання отримають ці діти без роду-племені, без сім'ї?

Усиновлення - ефективна форма нормалізації умов життя та виховання дитини, яка позбавлена батьківського піклування. Усиновлення відповідає кревному зв'язкові між батьками та дітьми, а тому ті, хто усиновлюють дитину, несуть повну відповідальність за неї, всю сукупність прав та обов'язків батьків. Особливості сімейного виховання усиновленої дитини вивчено ще недостатньо. Вони можуть бути згруповані відповідно до таких проблем:

формування особистісних якостей дитини, її орієнтації та позиції в соціумі;

охорони здоров'я дітей;

забезпечення їх навчання;

захисту прав і законних інтересів.

Характер ставлення дитини до осіб, що замінюють батьків, складається залежно від того, наскільки сама дитина володіє інформацією про її усиновлення. Проблема ставлення до факту усиновлення загострюється в підлітковому віці.

Висновки

"Сім'я є і залишається природним середовищем для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Вона має виступати основним джерелом матеріальної та емоційної підтримки, психологічного захисту, засобом збереження і передачі національно-культурних і загальнолюдських цінностей прийдешнім поколінням. У першу чергу сім'я повинна залучати дітей до освіти, культури і прищеплювати загальнолюдські норми суспільного життя. Основними методами збереження та зміцнення здоров'я в умовах сім'ї має стати профілактика захворювань та дотримання певних гігієнічних правил у повсякденному житті, оптимальна фізична активність, загартування організму, повноцінне харчування, запобігання шкідливим явищам — курінню, алкоголізму тощо.

Усі державні та суспільні інституції мають підтримувати зусилля батьків або осіб, які їх замінюють, спрямовані на забезпечення відповідних умов для виховання, освіти, розвитку здорової дитини" (Національна програма "Діти України").

У наведених рядках просліджується признання державою пріоритетної ролі сім'ї у формуванні особистості дитини. Саме на цих позиціях грунтується і сімейна педагогіка як частина соціальної педагогіки. В останні роки різні науки посилили свою увагу до сім'ї як об'єкту дослідження і отримали результати, що дозволяють дати розгорнуту характеристику сучасної сім'ї, тенденцій її розвитку, особливостей сімейного виховання. Соціальна педагогіка, як галузь наукового знання, що інтенсивно розвивається, знаходить специфічні проблеми виховної роботи у сімейному середовищі і досліджує їх. Специфіка обумовлена тим, що соціальна педагогіка орієнтується на сім'ю і дитину одночасно.

Сім'я як спільність людей, які пов'язані узами шлюбу, родства виконує важливі соціальні функції, відіграє особливу роль