© Коли хлопчику було 2 місяці, п'яний батько вдарив його чоботом по голові. Подорослішавши, І. став часто скаржитися на головні болі, погано навчався. Мати і вчителі постійно сварили хлопчика, не робили спроб допомогти. Вітчим відкрито ненавидів його, часто бив. У день, коли І. покінчив із собою, мати пригрозила покарати його за те, що він зіпсував коробку сірників.

© "Я завжди всього боюся, боюся батьків, учителів. Боюся ядерної і простої війни, екологічних катастроф, боюся теракту. Я не приваблива і боюся, шо ніколи не вийду заміж, у мене не буде дітей. Краще мені не жити..." (Ліза, 15 років, м. Москва).

© Дівчина полюбила хлопця, зустрічалася з ним, стала частіше вертітися біля дзеркала і менше займатися в училищі і домашнім господарством. Одного разу мама, побачивши, як та цілувалася зі своїм хлопцем, улаштувала скандал. Дівчина пішла з дому. Через кілька днів батьки знайшли її у подруги, і тоді вона в них на очах викинулася з вікна...

© "У мене немає батька, мати п'є і тоді сильно лупить мене. Часто тікаю з дому... Тоді міліція ловить мене... і все спочатку. Сам я теж п'ю. Жорстокість у мені? Так, якось зґвалтували дівчисько в дворі... Жалю не було... Тварин подобається мучити... життя мене мучило, а я їх б'ю..." (Андрій У., 15,5 років).

© "Батько часто б'є мене, при цьому говорить, що його теж у дитинстві сильно били, тому він і виріс таким таким..." (Олег Т., 11 років)[29].

Додаток 4

Таблиця 1. - ТИПОВІ ПРОФІЛІ БАТЬКІВСЬКОГО СТАВЛЕННЯ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА СОЦІАЛЬНУ АДАПТАЦІЮ ДИТИНИ [29]

Розуміючі
Добре знають свою дитину, реально оцінюють її і її вчинки, адекватно і гнучко реагують на різні ситуації, здатні встати на позицію дитини, прийняти її точку зору, зозуміють і приймають дитину, якою вона є. Сензитивні, часто говорять про дитину, переживають разом з нею, здатні захищати її в будь-яких ситуаціях.

Протегуючі
Добре знають свою дитину, реально оцінюють її і її вчинки, адекватно реагують на них. Однак у спілкуванні з дитиною займають позицію старшого, не приймають діалог, вважають свою точку зору єдино правильною.

Байдужні
Мало знають свою дитину і не прагнуть довідатися більше, частіше піклуються про зовнішні результати і факти, ніж про причини і переживання. Емоційне ставлення до дитини в них виражено слабко, часто такі батьки зайняті вирішенням своїх проблем. Однак їхні діти добре одягнені, доглянуті і навчені поведінці, необхідній в суспільстві.

Гнітючі
Відрізняються найбільшим ступенем емоційного відокремлення дитини, великою кількістю заборон, наказів. Батьки упевнені, що добре знають дитину, але звичайно не можуть пророчити її поведінку в різних ситуаціях. Відносини відрізняються напруженістю і несуть синусоїдальний характер.

Турботні
Батьки цієї групи відрізняються підвищеною бентежністю, невпевненістю, насправді вони непогано знають своїх дітей, сензитивні стосовно них, але не впевнені в правильності своєї поведінки і тому, інколи, жорстокі до дитини. Відносини характеризуються нестійкістю, амбівалентністю.

Відсторонені
Батьківська позиція вкрай ригідна, повна відсутність діалогічності у відносинах з дитиною, підвищені очікування і вимоги на фоні значної орієнтації на дитину і великої прихильності до неї.

Відмовляючі
Батьки цієї групи відсторонені від дитини, не бажають вникати в її проблеми, приділяти їй уваги, зауважувати зміни. Емоційне ставлення виражене не яскраво, переважає елемент відкидання. Сфера почуттів і переживань дитини закрита для них, вони погано знають своїх дітей, при цьому їхнє уявлення про дитину досить адекватне.

Додаток 5

ТИПОЛОГІЯ НЕБЛАГОПОЛУЧНИХ СІМЕЙ (А.С. Співаковська [31])

"Сім'я - санаторій". Дріб'язкова опіка, строгий контроль і надмірний захист від уявних небезпек. У результаті - надмірні перевантаження нервової системи дитини, при яких виникають нервові зриви, формуються емоційні особливості по типу підвищеної чутливості, дратівливості. При підвищеному контролі й опіці в дітей підсилюються реакції протесту, підвищується агресивність і з'являється бажання рішучої зміни ситуації.

"Сім'я - міцність". Батьки намагаються поводитися ідеачьно правильно, надмірно принципово. Це веде до підвищеної невпевненості дитини в собі, безініціативності. У багатьох випадках фіксується концентрація уваги дитини на власних внутрішніх переживаннях, що призводить до її психологічної ізоляції, викликає труднощі спілкування з однолітками. "Сім'я - міцність" звичайно призводить дитину до постійного внутрішньоособистісного конфлікту, отже, до перенапруги нервової системи і підвищеного ризику невротичних захворювань,

"Сім'я - третій зайвий". У такій родині емоційно перебільшено значущими є подружні відносини, а дитині батьки схильні навівати почуття неповноцінності, фіксуючи увагу на недоліках і недосконалостях, що знову ж породжує в дитині почуття невпевненості в собі, безініціативність, болісні переживання власної неповноцінності при посиленій залежності, підпорядкованості батькам. У таких дітей часто виникають побоювання за життя і здоров'я батьків, вони важко переносять розлуку з ними і важко знаходять контакт із тими, хто їх оточує.

Отримані в ході експериментальних досліджень і спостережень дані про характер взаємин батьків і дітей підтвердили наявність різних, часто протилежних типів сімейної взаємодії [29]:

позитивні взаємини (19,7%) характеризуються стійким емоційним контактом між дітьми і батьками, майже повною відсутністю конфліктів;

амбівалентний тип взаємин (56,1%) відрізняється суперечливістю, непослідовністю, чергуванням близьких контактів