креслять коло діаметром 4-6 років (“Гніздо”, в якому – “журавель”). Він стоїть на одній нозі, другу підігнув під себе, одна рука – вбік, а другою тримається за ніс. Діти, взявшись за руки, ходять навколо “гнізда” і співають:
Заходився журавель, журавель
До бабиних конопель, конопель.
Сякий-такий журавель,
Сякий-такий довгоногий,
Сякий-такий довгоногий,
Сякий-такий виступає,
Конопельки все щипає.
О це ж тобі журавель, журавель,
Не літай до конопель, конопель,
Сякий-такий журавель,
Сякий ...
Щоб ти більше не літав, не літав,
Конопельки не щипав, не щипав.
Сякий...
У процесі співу і руху діти зупиняються і виконують різні вправи.
Пень.
Щоб було цікавіше, добирається відповідна лічилка, наприклад:
Раз, два, три, чотири, п’ять.
Стали в колі ми кружлять.
Покружляли, розійшлися,
Ні на кого не дивися.
Ось уже й визначено, кому починати. Саме цю лічилку не випадково взято. Грають якраз у п’ятьох. Четверо стають по кутах, на гострих ріжках квадрата. А п’ятий – посередині. Він починає. Підстрибує на обох ногах і приказує або приспівує:
Пень, пень, дай конопель,
Трошки горошку,
Олії з ложку!
За останнім словом усі четверо спішать помінятися місцями. Так грають, поки не потомляться.
Панас.
У грі можуть брати участь хлопчики і дівчатка. За бажанням хтось стає Панасом. Йому зав’язують очі хусткою та рушником, виводять на середину і звертаються до нього з такими словами:
Панас, Панас! На чому стоїш?
На камені!
Що продаєш?
Квас!
Лови курей, але не нас!
Панас починає ловити. Кого піймає, той стає Панасом.
Мишка й котик.
Ой до нори Мишко, до нори
Та до золотої комори.
Чорний коточок, мишки не зловить,
Мишка у дірку, золоту комірку,
До нори, до нори!
Ой кот, та воркот,
На віконечко скок, (діти підстрибують)
А з віконця на хижку,
Піймав котик мишку. (Плещуть в долоні)
Відмінність цієї гри буває така:
Вибирається 2-3 мишки і стільки котів та визначається кожному котові, котру мишку він має ловити.
Король.
Хлопці розділяються, стають у дві шеренги один проти одного.
Центральний гравець першої команди починає діалог. Йому відповідає центральний гравець з другої команди:
Королю, королю, буде війна?
Ні.
Чому?
Замало війська.
Відбий собі.
Центральний розбігається і намагається розірвати шеренгу в одному з місць. Якщо це вдається, то хвостова частина переходить до нього. Гра продовжується доти, доки в одній з команд не залишиться один учасник – “Король”, який програв війну.
Фарба.
Всі діти сідають у рядок. Визначають ведучого, “щура” і “ангела”. Ведучий називає кожному на вухо колір фарби. “Ангел” і “щур” по черзі вступають у діалог з ведучим:
Ангел: Дзень-дзень.
Ведучий: Хто там?
Ангел.
Звідки?
З неба.
Що потребує?
Фарби.
Якої?
Називає колір.
Щур: Гур-гур.
Ведучий: Хто там?
Старший щур.
Звідки?
З діри.
Що потребує?
Фарби.
Якої?
Називає колір.
Якщо відгадає, то гравець, названий цим кольором, переходить на його бік. Якщо такої фарби немає, то ведучий відповідає:
Пішла в дорогу, зламала ногу.
Коли всі кольори відгадані, утворюють дві супротивні групи на чолі з “ангелом” і “щуром”. Вони лаштуються один за одним і починають перетягуватися. Таким чином перемагає добро (команда “ангела”) або зло (команда “щура”).
Час додому, час.
Час додому, час, Час додому час,
Зорі кличуть нас. Пташки кличуть нас.
Кличуть нас вечірні зорі, Кличуть пташки нас до хати,
Заспіваймо ж в дружнім хорі: З ними рано й нам би встати.
Час додому, час, Час додому, час,
Зорі кличуть нас. Пташки кличуть нас.
Тра-ра-ра! І т.д. Тра-ра-ра! І т.д.
Діти трублять у паперові трубки, чи склавши руку в кулак як трубку.
