Розумове виховання як важливий чинник формування особистості у дошкільному віці розглядав К.Ушинський. Він створив теорію виховання розумових здібностей дітей відносно до розвитку мовлення, бо розвивати мовлення окремо від думки неможливо (навіть розвивати його переважно перед думкою досить шкідливо). Самостійні думки витікають лише з самостійно здобутих знань про ті предмети і явища, які оточують дитину. Обстоюючи принцип наочності у розумовому вихованні, педагог вказував на необхідність того, щоб предмет безпосередньо відображався у душі дитини, і, так би мовити, на очах учителя та під його керівництвом відчуття дитини перетворювались на поняття, з понять складалась думка, яка втілюється у слові. Великого значення К.Ушинський надавав і творам народної творчості (казкам, загадкам, прислів'ям, тощо), в яких відображається вікова народна мудрість і багатий досвід виховання.

Ідеї К.Ушинського про розумове виховання знайшли своє втілення у концепціях Є.Водовозової. В книзі "Розумове і моральне виховання дітей від першого прояву свідомості до шкільного віку" вона розглядає розумове виховання у тісній єдності з моральним, естетичним, фізичним. Турбота про виховання розуму повинна перш за все полягати в удосконаленні зовнішніх органів чуття та у вихованні процесу уявлень. Процес сенсорного виховання вона розглядає у зв'язку з розвитком вищих психічних функцій, пізнавальних процесів, що сприймаються у єдності з розвитком мислення, мови, пам'яті. Для досягнення позитивних результатів дитину потрібно вчити усвідомлено сприймати навколишній світ у процесі активної пізнавальної діяльності, розвивати таку важливу якість, як спостережливість: "Якщо вихователь не зумів зробити цього в ту пору, коли у дитини лише починає пробуджуватися спостережливість до навколишнього, яка має таке величезне значення для психологічного життя людини, то розумові здібності дитини поступово притуплюються, і, ставши школярем, вона буде байдуже дивитися на світ".

С.Русова вважала за необхідне розвивати природну дитячу допитливість і наполегливо працювати над формуванням інтересів дошкільнят. На її думку, важливо уникати диктату у явищах, які пропонуються дітям для спостереження, розвивати самостійність мислення, швидкість думки. З цією метою потрібно вивчати особливості розвитку кожної дитини, сприяти розквіту її Індивідуальності, оскільки виховання повинне "дати змогу виявитися самостійним творчим силам дитини".

Проблемі розумового виховання дітей дошкільного віку присвячені роботи педагогів Ю. Фаусек, Л. Шлегер, Є. Тихеєвої. Керуючи кафедрою в Інституті дошкільної освіти у Петербурзі, Ю. Фаусек переклала і опублікувала праці М. Монтессорі, успішно апробувала її дидактичний матеріал у дитячому садку та науково обґрунтувала основи її педагогіки в Росії. Л. Шлегер наголошувала на необхідності розвитку розумових здібностей дітей: "Не задаючись метою давати готові знання дитині, дитячий садок має на увазі розвиток у ній здібності здобувати ці знання самій з оточуючого життя. Тому слід говорити, про програму життя, а не про програму занять”. Є. Тихеєва розробила методику розвитку мовлення у дітей дошкільного віку, розглядаючи його у тісному зв'язку з розвитком мислення. Особливої уваги педагог надавала розвитку дітей в процесі ознайомлення з навколишнім середовищем. Вона розробила методику роботи з дидактичними картинами, навчання дітей розповіді та читанню художньої літератури, проведення ігор-занять з ознайомлення з предметами і явищами оточуючого світу, розвитку мовлення та навчання елементарної математики в дитячому садку. Є. Тихеєва вважала за необхідне поєднувати роботу з розвитку мовлення із сенсорним вихованням, оскільки в основі розумового розвитку лежить єдність відчуття і слова.

Для усвідомлення особливостей розумового розвитку дітей важливу роль відіграють роботи швейцарського психолога Ж. Піаже, який вважав, що людина протягом усього життя залишається активною, допитливою і винахідливою. І діти, і дорослі постійно нагромаджують і перебудовують власні знання про світ, намагаються осмислити свій досвід і поєднати набуті знання у зв'язну систему. Він виділяє чотири стадії когнітивного розвитку: сенсомоторну (від народження до 18 місяців), доопераційну (від 18 місяців до 7 років), конкретних операцій (від 7 до 12 років), формальних операцій (після 12 років). У дошкільному дитинстві відбувається перехідний етап від "сенсомоторного інтелекту" до початкових форм логічного мислення, головне значення якого полягає в тому, що дитина починає мислити "в умі", уявляючи дії, які можуть привести до успішного вирішення завдання.

Оцінка рівня розумового розвитку дітей — важлива умова правильного процесу виховання. Дослідження Л. Венгера, присвячені проблемі психологічної діагностики, дозволили розробити методи визначення рівня розумового розвитку дітей. Доведено, що діагностика розумового розвитку повинна виявляти реальні досягнення дитини, що склалися в ході виховання і навчання. Разом із тим досягнутий рівень є результатом не тільки навчальних, а й усіх виховних впливів (у тому числі соціальних, демографічних тощо). Дослідники розробили систему показників розумового розвитку дитини, яка містить ступінь сформованості п'яти типів пізнавальних та двох мислительних (інтелектуальних) дій: ідентифікації, відповідності еталону, перцептивного моделювання, образного та логічного мислення. Для побудови ефективної системи розумового виховання важливо враховувати, що саме оволодіння