Надто раннє оволодіння логічною формою мислення може штучно загальмувати розвиток його образних форм: навчившись вирішувати завдання за допомогою логічних роздумів, дитина все менше звертатиметься до використання образів. Водночас психологи відзначають: якщо до закінчення дошкільного віку дитина не буде володіти елементарними прийомами логічного мислення, вона не зможе успішно навчатися у школі.

У розумовому розвитку дитини велику роль відіграють усі психічні процеси. Розумова діяльність нерозривно пов'язана з розвитком уваги, яку К. Ушинський називав дверима душі, через які проходить усе, що є у нашій свідомості. Протягом дошкільного дитинства увага розвивається з мимовільної, незначної за обсягом, до стійкої, зосередженої. Пам'ять дає необхідний матеріал для мислення, вона є основою формування вмінь і навичок. Запам'ятовування збагачує досвід, і розширює кругозір дітей, без яких неможливим був би розвиток здібностей і діяльності дітей. Емоції надають своєрідного забарвлення сприйманню, уявленням, судженням. Пізнавальну діяльність супроводжують такі почуття, як допитливість, сумнів, упевненість, що тісно пов'язані з пізнавальними інтересами. Уява вже в переддошкільному віці тісно пов'язана із сприйманням, але ще досить обмежена за своїм змістом. Протягом дошкільного дитинства вона розвивається, стає ширшою, багатшою і сприяє розвитку мислительних процесів.

У старшому дошкільному віці всі психічні процеси стають більш цілеспрямованими, стійкими, довільними, пізнавальна діяльність набуває складніших форм. Відбувається перехід від "практичної" позиції до "пізнавальної" (Д. Ельконін), коли пізнавальне завдання виникає не лише у зв'язку з ігровою і практичною діяльністю, а з власне пізнавальною.

Одним із важливих показників є рівень розвитку розумової активності. Діти не просто засвоюють знання, але й активно додають від себе у цей процес певний зміст власного досвіду, який приводить до виникнення нових, оригінальних пропозицій, здогадок. Дослідження М.Поддьякова, Л.Парамонової, С.Ніколаєвої, І.Фрейдкіна та ін. показали, що за належної підтримки дорослими Діти прагнуть одержати якомога більше нових знань, що має важливе значення для формування їх розумової активності.

Важливе завдання педагогічної науки, як зазначає Л. Венгер, полягає в тому, щоб знайти такі засоби виховання, які забезпечать розвиток усіх форм розумової діяльності у тій послідовності і у тому поєднанні, яке найповніше відповідає сучасним знанням про можливості та особливості розумового розвитку у дошкільному віці.

Розумове виховання — це систематичний ціле-г спрямований вплив дорослих на розумовий розвиток , дитини з метою формування системи знань про навколишній світ, розвитку пізнавальної діяльності, здатності до самостійного пізнання. Воно здійснюється з метою всебічного розвитку дітей і тісно пов'язане з моральним, фізичним і естетичним вихованням.

Успіх розумової діяльності дитини значною мірою залежить від стану її здоров'я, активна рухова діяльність сприяє розвитку швидкої реакції, кмітливості, точності орієнтування у навколишньому середовищі. Усвідомлення дитиною значення рухів, фізичних вправ, правил гігієни сприяє успішному фізичному розвитку. Для правильного морального розвитку важливо, щоб правила, норми, стосунки з дорослими та однолітками формувалися свідомо, щоб дитина розуміла і позитивно ставилася до моральних вимог. Як зазначав В.Сухомлинський, активне життя дитячої думки — це найголовніша передумова і свідомого ставлення до навчання, і твердих, глибоких знань, і тонких інтелектуальних взаємин у колективі. Вміння дітей сприймати якості предметів удосконалюються в процесі трудового виховання. І розумове, і естетичне виховання мають одну спрямованість — пізнання дитиною навколишнього світу. Різносторонність і повнота цього процесу визначаються єдністю пізнавального і естетичного сприймання, що позитивно впливає на розвиток духовної культури дитини. "Я буду так вводити малюків до оточуючого світу, щоб вони кожен день відкривали у ньому щось нове, щоб кожен наш крок був подорожжю до витоків мислення і мови — до чудової краси природи. Буду турбуватися про те, щоб кожен мій вихованець ріс мудрим мислителем і дослідником, щоб кожен крок пізнання облагороджував серце і загартовував волю

1.3. Вплив інтелектуальних ігор на розумовий розвиток дітей

Гра – діяльність свідома і цілеспрямована. У кожній грі є значуща для дитини ціль. Одна з особливостей гри – наявність творчої основи. Вона завжди пов’язана з ініціативою, вигадкою, кмітливістю, винахідливістю. У дослідженні О. Усової, Р.Жуковської відзначено, що у цьому процесі активно працює уява дитини, емоції і почуття.

Прояви ініціативи і творчості різноманітні. В одних іграх творчість пов’язана у виборі з побудовою сюжету і вибором змісту, ролі, в інших – виявляється у виборі способів дії, в їх варіативності (хованки, гри у доміно, м’яч тощо). Як зазначає В. Аванесова, значна творча робота відбувається і в інтелектуальних іграх, які мають на мету розвиток пізнавальної активності, допитливості, швидкості розумових дій, ініціативи у прийманні рішень.

Творчий елемент завжди глибоко індивідуалізований, він є носієм індивідуальності кожного гравця, тому гра є засобом розвитку творчості, формування здібностей у дітей.

Отже, у сучасній педагогіці гра розглядається як провідний вид діяльності дитини, в якій поєднуються риси, характерні для будь-якої соціальної активності (цілеспрямованість, усвідомленість, активна участь) та специфічні притаманні лише грі (свобода, самостійність, самореалізація дітей, наявність творчої основи, обов’язкове почуття радості й задоволення).

Питання про виховні можливості гри розглядається у роботах Л. Виготського та вчених його школи (О. Запорожець, Д.Ельконін, О. Усова та інших). Проблема