Наприклад, теми лекцій і семінарських занять з дитячої літератури та сучасної української літератури не дублюються з метою ширше охопити матеріал:

а) виділити 10 – 15 хв. на ознайомлення з темою;

б) самостійне опрацювання;

в) загальні відомості (біографія, умови формування, творчість авторів у контексті певних літературних процесів) виносити у теми рефератів.

Семінарські заняття тісно пов'язані із самостійною роботою студентів. З одного боку, семінарські заняття є засобом включення студентів у самостійну роботу, а з іншого – хід їх проведення дає змогу зробити висновок щодо готовності студентів до результативної самостійної навчальної праці, яка передбачає підбір і читання відповідної літератури, розкриття теми у формі реферату, підготовка тез усного виступу, виокремлення і постановку проблемних запитань, вміння вести діалог і дискусію тощо. Коли мова заходить про вміння дискутувати, обґрунтовувати власні твердження, на практичних заняттях з літератури виникають проблеми. Не є таємницею, що покоління ХХІ ст. мало читає і нашим завданням є не лише заохотити їх до самостійної роботи над собою (інтелектуальним рівнем), а й виробити найбільш прийнятні форми контролю.

Вважаємо, що для молодих педагогів найбільш результативними є письмово-усні форми оцінювання знань. Звичайно, цей процес є тривалим і вимагає додаткових зусиль, але для підвищення мовленнєво-інтелектуального рівня (мова йде про філологічні напрями підготовки) достатньо результативним.

Звичайно, підготовка до семінарських занять відбувається згідно загальних вимог і ґрунтується на методичних рекомендаціях щодо підготовки і проведення навчальних занять у кредитно-модульній технології. Теоретико-методична і психолого-педагогічна підготовка викладача вимагає додаткової індивідуальної роботи, відповідно до навчального предмета та освітньо-кваліфікаційних характеристик студентів, тобто є аудиторія, яка достатньо готова до сприйняття запланованого матеріалу і володіє навиками самостійної роботи, якщо ж студенти в силу певних причин не достатньо готові до оволодівання знаннями – це вимагає додаткових зусиль з боку викладача:

а) умінь і навичок активізувати роботу через повернення до попереднього матеріалу;

б) підвищення ефективності за рахунок вдало підібраної тематики (додаткові відомості з біографії досліджуваних літературних постатей; уміння спроектувати задекларовану тему на конкретну ситуацію; провести типологічне зіставлення винесеної проблематики з дотичними курсами: література і дитяча психологія, література і педагогіка, література і історія);

в) організація найбільш активних та ерудованих студентів з метою виходу на колективну дискусію.

Розбиваючи певний курс на модулі – функціонально завершені частини і оцінюючи будь-які дії студента в пізнавальному процесі певною кількістю балів, ми робимо самостійну роботу студента більш організованою. Види робіт можуть бути різними: і традиційні відповіді на занятті, контрольні роботи, семінари, експрес-контроль і нетрадиційні елементи діяльності – складання короткого самостійного конспекту після заняття, компетентне обговорення розв'язання завдань на занятті, ініціативні виступи на семінарах тощо. Всю традиційну і нетрадиційну самостійну роботу стимулюємо відповідною кількістю балів. В результаті студент набирає суму, яка обумовлює його рейтинг.

Підсумкова оцінка стимулює індивідуальну діяльність, студенти без примусу виконують все завдання. Крім того, студент до деякої міри може оцінювати себе сам.

Отже, у підсумку, хотілося б наголосити на тому, що впровадження кредитно-модульної системи окрім вище перерахованих позитивних показників не позбавляє молодих викладачів можливості впроваджувати індивідуальні підходи в оцінюванні знань. У нашому випадку це письмово-усна форма контролю, яка допомагає студентам глибше оволодіти матеріалом і реалізувати основне завдання такого предмета як література – підвищення мовленнєвої культури з метою забезпечення високого рівня комунікації.