Дипломна робота

Естетичне виховання на уроках української мови в початкових класах.

Вступ

Людина стала людиною, коли почула шелест листя і пісню коника, дзюрчання весняного струмка і дзвін срібних дзвіночків жайворонка в бездонному літньому небі, падання легких і ніжних сніжинок і завивання завірюхи, ласкавий шепіт хвилі і урочисту тишу ночі – почула і, затамувавши подих, слухала сотні тисячі років чудову музику життя. Нехай кожен уміє слухати цю музику, бачити цю красу.

Споглядання і слухання, переживання побаченого і почутого – це ніби перше віконце у світ краси. І нам слід вбачати дуже важливе завдання в тому, щоб навчити дитину бачити і відчувати прекрасне, а коли в ній будуть пробуджені ці здібності, навчити її на все життя зберегти душевне захоплення і доброту.

Всебічний розвиток особистості не можна уявити без її естетичної вихованості. Естетичне виховання передбачає розвиток в людини почуттів прекрасного, формування вмінь і навичок творити красу у навколишній дійсності, вміння відрізняти прекрасне від потворного, жити за законами духовної краси.

„Краса, – писав В.О.Сухомлинський, – могутній засіб виховання чутливості душі. Це вершина, з якої ти можеш побачити те, чого без розуміння і почуття прекрасного, без захоплення і натхнення ніколи не побачиш. Краса – це яскраве світло, що осява світ. При цьому світлі тобі відкривається істина, правда, добро. Краса вчить розцінювати зло і боротися з ним. Краса – це дзеркало, в якому ти бачиш сам себе і завдяки якому ти інакше ставишся до самого себе”.

Естетичне виховання тісно пов’язане з культурою народу. З одного боку воно відображає надбання культури, а з другого – стимулює подальший розвиток культури конкретного народу, активно впливає на творення нових духовних цінностей, мистецьких витворів. Разом з тим естетичне виховання має бути спрямоване на формування свідомості людей у дусі поваги і приязні, товариськості і дружби.

Людина, позбавлена почуття прекрасного, естетичної культури, є недосконалою, духовно бідною, хоча б яким матеріальним багатством вона не намагалася компенсувати цей недолік.

Одна з важливих умов багатства естетичних потреб, почуттів, переживань є глибокий інтелектуальний розвиток людини. Тому мета естетичного виховання –широко ознайомити дитину з досягненнями світової і національної культури, розуміти прекрасне у всіх його проявах: мистецтві, природі, прощі, в суспільних відносинах, у вчинках людей.

Естетичне виховання як неперервний процес має здійснювати передусім у діяльності, в різнобічній соціальній творчості. Необхідно не лише навчити кожного естетично-почуттєво реагувати на оточуючий світ, але й здобувати потребу його перетворення без нанесення йому екологічної шкоди, згідно з естетичними нормами та ідеалами.

Естетичне виховання діалектично пов’язане з такими почуттями: естетична культура, естетичні знання, естетичні сприймання, естетичні почуття, естетична насолода, ест.судження, ест.ідеали, ест.діяльність. Усі вони в комплексі розкривають сутність ест.виховання, розширюють його палітру.

Ест.культура передбачає сформування в особистості ест.знань, смаків, ідеалів, розвиток здібностей до естетичного сприймання явищ дійсності, творів мистецтва, потребує вносити прекрасне в оточуючий людину світ.

Естетичне сприймання є початковим моментом у процесі естетичного ставлення до дійсності. Проявляється воно у спостережливості, у вмінні помітити найбільш суттєве, що відображає зовнішню і внутрішню красу предмета, явища, процесу. Діти схильні до загострення ест.сприймання. Але потрібно весь час розвивати його, давати змогу відчути радість від побаченого, відкритого. Ест.сприймання сприяє якнайкраще розвитку естетичних почутті.

У процесі ест.виховання важливо розвивати ест.судження, які передають ставлення особистості до певного об’єкта, явища.

Не варто нав’язувати школярам своїх міркувань, а потрібно допомагати їм виявляти самостійність у оцінці тих чи інших предметів ,явищ з погляду їх естетики. Лише з часом формується естетичний ідеал як своєрідний зразок, з позицій якого особистість оцінює певні явища, предмети. Естетичний ідеал відображає певні уявлення кожного про красу. І поняття естетичного ідеалу є, певною мірою, фактором індивідуальним.

На основі естетичних знань сприйняття, почуттів, ідеалів формуються естетичні смаки. Естетичні смаки – це стійке, емоційно-оціночне ставлення людини до прекрасного, що носить вибірковий, суб’єктивний характер. Тому не може бути стандартних смаків. Дитину слід лише направити в потрібне русло формування естетичних смаків.

Кінцева мета естетичного виховання – сформувати готовність людини до естетичної діяльності як важливого компонента естетичної культури.

Процес естетичного виховання триває впродовж всього життя, і напрямки цієї роботи багатогранні. Виділю найбільш суттєві з них:

Життя і діяльність дитини в сім’ї. Тут закладається основи формування естетичних почуттів, смаків. Організація побуту в оселі, одяг, іграшки, краса взаємин між членами сім’ї – все це так чи інакше впливає на формування естетичних почуттів і смаків дитини. Тут має значення знання батьків з народної педагогіки. Саме відтворення народних традицій, обрядів, звичаїв може позитивно вплинути на естетичне виховання.

Виховна діяльність дошкільних виховних закладів, яка здійснюється через естетику побуту з одного боку, а з другого – через систему спеціальних занять: музика, малювання, ліплення, аплікація, ритміка, танці, ігри та інше.

Навчально-виховна діяльність загальноосвітніх закладів, де завдання естетичного виховання вирішується шляхом залучення школярів до різних видів діяльності. Це переду міс уроки, визначені програмою, а також позаурочні заходи.

Навчально-виховна робота позашкільних виховних закладів. Діяльність цих закладів спрямована на задоволення інтересів дітей, розвиток здібностей.

Певне місце в системі естетичного виховання має займати самоосвіта.

Діяльність професійних навчально-виховних закладів, де майбутні фахівці продовжують оволодівати естетичними знаннями, беруть участь в аматорських колективах, набувають вмінь у естетичній діяльності.

Окремим напрямком естетичного виховання можна назвати вплив засобів масової інформації. Але тут є великі труднощі. Сучасні засоби масової інформації не завжди сприяють розвитку здорових естетичних смаків. Тут