Ефективність ест.виховання можна забезпечити єдністю і взаємо обумовленістю національного і загальнолюдського. В „Концепції естетичного виховання...” зазначено, що фундаментом ест.виховання має стати художня спадщина, національні, подинні та загальнонародні традиції, звичаї, обряди, скарби народно-пісенної та декоративно-прикладної, поетичної творчості.

Естетичне виховання у навчальній, виховній діяльності здійснюється у комплексі з розумовим, патріотичним, трудовим, фізичним, моральним, економічним. Також воно не відірвано від навчально-виховного процесу. Перед вчителями школи стоїть завдання формувати в учнів естетичне ставлення до дійсності розвивати естетичні потреби і здібності, самостійності у процесі роботи над художніми творами.

З того часу, коли людина стала людиною, з тієї миті, коли вона задивилась на квітку і вечірню зорю, вона стала вдивлятися в саму себе. Людина осягла красу. Краса – це глибоко людське! Краса – це радість нашого життя, один із струмочків, що живлять доброту, сердечність і любов. Пізнати цю красу життя допомагає дітям вчитель. Це відбувається всюди і завжди і на уроці, під час перерви, екскурсій, години класного керівника, трудовій та ігровій діяльності.

Естетичні почуття починають розвиватися у дітей досить рано. Цьому сприяє естетичний рівень умов дома і в школі, в найближчому для дитини середовищі. Початкове уявлення про навколишній світ розвивати в молодших класах. Діти отримують вміння бачити, розуміти і читати картини образотворчого мистецтва і слухати музику, декламувати, виразно читати і передавати зміст прочитаного, відчувати естетичний смак мови. Навчити милуватися красою – нелегке завдання. Саме тут проходить перевірка найголовнішої функції вчителя – виховної. Красивим має бути і слово вчителя: щире, емоційне, правдиве, відкрите та зрозуміле. Бо чим вищий рівень художньо-естетичного розвитку всіх без винятку учнів, тим більше можливостей для формування естетичних смаків та почуттів.

Особливої уваги ест.вихованню слід надавати на уроках укр.мови в початкових класах.

РОЗДІЛ 1.

Читання.

Місце та значення читання у навчальному класі.

Чи потрібно вміти читати? На це питання може бути лише одна відповідь: „Так!” Потреба в читанні така ж велика, як і потреба в їжі, одязі, спілкуванні. Адже чит. – це одне з основних джерел знань. Незалежно від того, ким стане маленький громадянин України в майбутньому – лікарем чи фермером, бізнесменом чи юристом, педагогом чи водієм, він повинен уміти швидко оперувати великою кількістю інформації з-поміж цього вибирати основне, найцінніше, а, значить, бути справжнім читачем.

Поширені сьогодні способи навчання не завжди виховують такого читача, не здійснюють поступового переходу від читання вголос до читання мовчки. Де ж тут вже говорити про естетичну красу і бачення її під час читання?

Але ми постійно працюємо над виробленням нової техніки, за якою слід навчати дітей читанню.

Одним з найсучасніших й найефективніших методів навчити дитину швидко і красиво читати є читання дітей разом з диктором, або за магнітофонним записом. Спочатку записують на плівку текст із швидкістю читання 80-90 л/хв., використовуючи при цьому вірші, казки, невеликі оповідання . Діти спочатку слідкують за кожним словом диктора пальцем пошепчуюючи чи про себе повторюючи, а потім читають самі.

Через два тижні такої роботи текст читання збільшують до 120л/хв. І так поступово до 160 л/хв. При цьому вивільнюють артикуляційний апарат учнів, тобто дехто міг читати вголос, а хто не справлявся, то читав про себе ( мовчки).

При цьому не слід забувати про естетичну красу читання. Це стосується як і способу читання, так виховання естетичного смаку за змістом твору. Сприяє цьому правильне, виразне, інтонаційно збагачене читання диктора. А також бесіди, які зосереджують дитячу увагу на необхідних місцях.

Таким чином, по-перше задіяними в процесі читання були всі учні класу, по-друге, та інформація, яку учні отримували на цих уроках, переважно у 10 разів традиційну, по – третє, засвоєння цієї інформації було теж високим, оскільки відомо, що дитина засвоює 10% почутого, 50% від побаченого, 90% від того, що вона зробила сама.

Отже, цей метод забезпечує 90% під час читання в магнітофонному супроводі дитини і бачить що читає, і чує звуковий орієнтир, потім сама ж відтворює відповідаючи на запитання контрольного експрес-опитування, яке сприяє засвоєнню інформації, формує особисте ставлення. Ще одним є те, що є більше часу на розвиток естетичних смаків, ідеалів, почуттів, сприймань, а також розвивати вміння бачити красу. Важливим також і є те,що в дітей з’являється природна зацікавленість до читання, до книги взагалі. Ото ж, на уроках читання діти за допомогою слова, через магнітофон вчаться розуміти і любити укр.мову, спілкуватися, відчувати прекрасне серцем і душею, гарно і правильно декламувати вірші.

Так під час вивчення творів Лесі Українки діти на такому нетрадиційному уроці не лише ознайомлюються з постаттю укр. поетеси, а й проникаються її трагічною долею, полюблять її поезію, прозу...

Дуже добре коли діти прийшовши в 1 клас вже мають навички читати, тоді на букварний період можна витратити 10-20 днів, замість півроку, після чого зразу переходити на читання з магнітофонним супроводом.

Зараз ми хочемо запропонувати фрагмент такого уроку.

Тема: „У змаганні з долею”

Мета: Ознайомити дітей з життям і діяльністю відомої укр. письменниці й поетеси Л.Українки, привчати до культури мовлення, вчити відчувати красу художнього слова, розвивати зв’язне мовлення, естетичні смаки, почуття любові до укр. мови; забезпечити високий рівень сприйняття творів шляхом аудіювання.

Обладнання: портрет Л.Українки, добірка її творів для дітей, тексти, записані на магнітофонну плівку.

Хід уроку

І. Організація класу

1. Привітання

2. Психологічна підготовка ( декламування віршів: „Вишеньки”, „На зеленому горбочку”, „Літо краснеє минуло”)

ІІ. Актуалізація і систематизація