Уміння слухати і розуміти музику – одна з елементарних ознак естетичної культури. Саме завдяки музиці діти краще фантазують, уявляють, думають, робляться добрішими, ніжнішими, щирішими.

Бажаючи розвивати духовність дитини, вчитель має допомогти їй зорієнтуватися у світі музики, вибрати справді високохудожній твір, що сприятиме розвитку і збагаченню культури почуттів учнів, розвитку їх музичного та естетичного смаку.

Тому дуже важливо використовувати музичні твори на уроках письма. Це можна роботи під час писання букв, слів, речень чи вправ з підручника. Легка, спокійна музика не зашкодить. Можна використовувати музичні твори під час фізкультхвилинок та ліричних відступів учителя.

Такі моменти навчають слухати і насолоджуватись серйозною музикою, перевіреною століттями, яка будить найчистіші на світі почуття, доторкається до найчутливіших струн дитячого серця. А якщо використовувати пісенну спадщину наших предків, то це допоможе зрозуміти і знати українську пісенну культуру як одне з найцінніших духовних надбань народу.

Звичайно, навколо нас вирує розмаїття музичної інформації, і без фахової допомоги хороших смаків можна не мати. Слід пам’ятати, що смаки нинішніх дітей відображають рівень культури завтра. Уроків музики не завжди вистачає на формування музичних смаків. Тому уроки письма підходять для формування пісенної, а отже естетичної культури.

Музика може запам’ятатися на все життя і схвилювати не менше, ніж найбільш зворушливий вірш, повість, цікава історія чи фільм. Вміння слухати серйозну музику прийде з часом. Можливо хтось з дітей почне навіть плакати, – це означатиме, що дитина починає не тільки розуміти, а навіть відчувати музику, це означає, що дитина вже не буде байдужою та холодною.

Після прослуховування пісні можна виділити кілька хвилин, щоб діти змогли поділитися своїми враженнями. Повірте, ці хвилини не пройдуть марно, вони не будуть втрачені!

Під час повторного слухання музики у дітей розвивається емоційна пам’ять, поглиблюється чуттєвість, сприятливість до краси мелодії, виробляється певний естетичний смак. Більшість дітей одразу пригадують твір, прослуханий на одному з попередніх уроків. Дехто з дітей може починати вистукувати в такт пісні.

Слухання музики, як і весь педагогічний процес в цілому, не може проходити без творчого контакту з учнями. Тільки в атмосфері взаємної зацікавленості всім тим, що вкладається в зміст уроків музики, можна говорити з дітьми про музичний твір. Кожному вчителю відомо, яке важливе значення має слово вчителя, його сприймання музики. Д.Кабалевський пояснює: «Тільки тоді музика може виконати свою естетичну , пізнавальну і виховну роль, коли діти навчаться по-справжньому чути її і розмірковувати про неї. Поза сприйманням музика як мистецтво взагалі не існує».

РОЗДІЛ ІІІ.

Українська мова.

Робота над творчістю дітей.

Шлях до естетично багатої, розвиненої особистості є не дуже вже легким. Для цього необхідно займатися раннім і прискореним розвитком інтелекту. Виховувати любов до краси у серці та душі школяра.

У концепції загальної середньої освіти вказується на необхідність формування розгорнутої навчальної діяльності шляхом оволодіння організаційними, логіко-мовленнєвими, пізнавальними, контрольно-оцінними естетично насиченими уміннями і навичками у різних видах діяльності. Освітніми результатами цього є повноцінні мовленнєві уміння і навички, здатність до творчого самовираження, особистісно-цілісного ставлення до праці, уміння виконувати нескладні творчі завдання, коли школяр вміє бачити довколишній світ, його барвистість очима цікавої і естетично багатої особистості.

Одним з центральних аспектів цього є розвиток творчого мислення школяра, зокрема під час роботи над творчими вправами з мови та мовлення. Така робота задовольняє наступні вимоги:

реалізує пізнавальну потребу молодшого школяра, що ґрунтується на природних інстинктивних реакціях – «дослідницькій», «ігровій» - потребу у враженнях, спілкуванні. Самореалізації та само актуалізації;

втілює єдність змістового, почуттєво-емоційного та операціального в пізнавальній діяльності;

відповідає основним критеріям: понятійності, самостійності, гнучкості, ігровій комбінаторності;

орієнтує не на результат, а на спосіб дії;

виховує естетично багату особистість.

Робота над творчими вправами здійснюється поетапно засобами дослідницьких, ігрових, творчо-прикладних дій, у ході яких відбувається розвиток та діалектичне поєднання операційного та образно-асоціативного видів мислення. Цьому сприяє організація начального процесу у вигляді ділової гри з елементами змагання, театральної дії. В основі ділової гри – з розподілом ролей, вибором стратегії поведінки, планування дій, – лежить продуктивне спілкування вчителя з учнями й останніх між собою. У процесі гри для кожного учні характерні певне напруження думки, вольових зусиль, вияв емоцій. Все це допомагає дітям долати труднощі під час розв’язання творчого завдання і надихає на подальшу творчість.

Вирішуючи проблемну ситуацію, учень спирається на аналогію, яка поєднує предмети не за формою, а за змістом. Втручання вчителя у творчий пошук учня має бути обережним, уважним, таким, що містить приховані підказки. Вчитель має спрямувати на власні розв’язки, а не насаджувати свої.

Для того, щоб стимулювати розвиток творчого мислення школярів, створюються зовнішні ігрові умови та формуються необхідні мислительські операції за допомогою спеціальних вправ.

В іграх мозок дитини наче тренує дійсно людські здібності – створює нові ідеї, об’єкти, конструкції, продукти, які удосконалюють вже досягнуте, реконструюють його