Наприклад після вивчення якоїсь казки, дітям пропонують скласти свою казку „Заєць і Весна”, використовуючи початок і опорні слова.

Хто це прийшов такий красивий і чарівний? Чи ж наша весна! Вона прийшла до нас із півдня. Сіла вона у лісі на пагорбок і потекли струмочки...

Опорні слова і заплакав, тане сніжок, піде сховатися, новенький, гарненький кожушок, дякую, добра весна, красиво довкола.

Такі мовленнєві ситуації наділюють на роздуми, розбурхання уяви, стимулюють бажання розповісти іншим, розвивають творчість. Також за правильною попередньо роботи педагога показують наскільки в дітей сформовані естетичний ідеал. Тому вчитель повинен працювати у стилі таких завдань.

Красиво говорити діти ніяк не зможуть, якщо красивим не буде слово вчителя. Воно повинно бути емоційне, щоб спонукати дітей до слухання та зацікавлення; правдиве, щоб діти вірили вихователю, слухали його, стримували знання і вважали вчителя своїм наставником. Воно має вдало поєднювати різні види мистецтва: музику, живопис, естетику. Має розвивати в дитини фантазію, уяву, асоціативне мислення. Саме слово виступає важливим чинником естетичного розвитку особистості. Сучасній людині для цілісного сприймання світу важливо розуміти слово як універсальний феномен, відчувати його образність.

Відомий педагог В.О. Сухомлинський писав: „Я не мав би права називатися вихователем, якби на кожному кроці не розкривав красу, поетичну силу, аромат, найтонші відтінки, музику слова, якби школярам не хотілося виродити словом найкрасивіше та найзаповітніше. Слово – це вершина людяності”.

Казки, як невід’ємна частина життя дітей молодшого шкільного віку.

За переконанням В.Сухомлинського, найінтенсивніший період оволодіння рідною мовою, словом – два – три перед шкільні та два-три перші роки шкільного навчання. У цей час перед дитиною ніби відчиняється вікно у навколишній світ. Вона вперше бачить сотні речей, предметів, явищ, залежностей, відносин. І від того як міцно в неї те бажання пов’язане з мовою, наскільки багатогранним є цей зв’язок, великою мірою залежить її подальший розумовий розвиток. Великий педагог був переконливий, що розвиток повноцінної особистості залежить насамперед від того, наскільки правильне, емоційно багате і насичене її мовлення,

Наскільки педагогам вдалося прищепити в її душі естетичне багатство.

Вагоме місце у роботі з дітьми має посідати казка. В.О.Сухомлинський вважав, що без казки – живої, яскравої, яка заволоділа свідомістю і почуттями дитини, - неможливо уявити мислення і дитячого мовлення, як певного ступеня людського мислення і мови. Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем. І не тільки пізнає, а й відгукується на події і явища навколишнього світу, виражає своє ставлення до добра і зла. З казки черпають перші уявлення про справедливість і несправедливість. Казка виховує любов до рідної землі, вона творіння народу. Саме всі ці фактори разом сприяють естетичному вихованню взагальному.

Сухомлинський не тільки розкрив високу мудрість казки, а й показав найраціональніші способи її використання у навчально-виховному процесі.

Без казки, без гри уявлень дитина не може жити, без казки навколишній світ перетворюється для неї на гарну, але намальовану на полотні картину, а казка примушує цю картину ожити.

Досвідчений учитель – практик і тонкий психолог В. Сухомлинський бачив у кожній дитині особистість, тонку душу поета, домагався того, щоб у ній заграла поетична струна, відкрилося джерельце творчості. Для цього потрібно спостерігати і помічати численні зв’язки між предметами бачити естетичну красу світу, щоб пробудилася жива думка.

Працюючи з дітьми над складанням казок, педагог учив їх знаходити свої слова, доводив, що про весняне сонечко, гілочку можна скласти свою казочку, декілька казочок, сюжет кожної буде повністю самостійний. Ось приклад.

Пелюстка і квітка

Розквітла біля Квітка жоржина. Літають над квіткою бджоли, беруть нектар.

У квітці було 42 пелюстки. І ось одна Пелюстка запишалася:

- Я найкраща. Без мене квітка не цвіте. Я найголовніша. Ось візму і піду – що мені?

Напружилася Пелюстка, вилізла з квітки, скочила на землю. Сіла в кущику троянди і дивиться, що робитиме квітка.

А квітка наче нічого не сталося, усміхається до сонечка, кличе до себе бджіл і джмелів.

Пішла Пелюстка геть і зустрічає Мурашку:

Ти хто? – питає Мурашка.

Я Пелюстка, найголовніша. Найкраща, без мене й квітка не цвіте.

Пелюстка? Знаю пелюстку в квітці, а на двох тоненьких ніжках як ти незнаю.

Ходила пелюстка, ходила, до вечора засохла. А квітка цвіте.

Квітка і без однієї пелюстки – квітка. А пелюстка без квітки – ніщо.

Зошит 2.

Багато казок складали вихованці Василя Олександровича і кожна була гарна по своєму. І кожну казку він високо цінував та й було за що. Бо вони були сповнені естетичної краси, з кожної з них виглядала власна думка автора. То можна собі уявити якого високого рівня естетичного виховання досягли ці діти. А якого змісту в педагогічній праці досягнув Сухомлинський!

Також В.Сухомлинський доводив, що школа повинна берегти і формувати національну культуру, займатися естетичним, гуманістичним та іншими вихованнями. А казка якраз є духовним багатством народної культури. Дітей слід виховувати розумними, допитливими, кмітливими, естетично багатими суттєвими до найтонших відтінків думки і почуттів інших людей.

У своїй школі він навіть створив свою, чудово оформлену кімнату казок, яку часто відвідували діти. У ній було створено казкову атмосферу, яка сприяла розвитку естетичних почуттів, поглядів дітей.

За час багаторічної праці В.Сухомлинський переконався, що створення казок – одна з найцікавіших для дітей занять. Також це має неабияке значення для психологічного розвитку дитини, а також