актів мовленнєвої поведінки. (Соловйова 1990 : 26)
З вищесказаного можна зробити висновок, що навчати монологічному мовленню по спеціальності доцільно в три етапи. Слід за Г.М.Уайзером, В.А.Скалкіним, Н.Д.Соловйовою ми вважаємо, що при етапізації необхідно не тільки нарощувати кількість фраз у висловлюванні, а й розвивати і поглиблювати думку учнів.
Таким чином, 1 етап — розвиток монологічного мовлення на рівні елементарного висловлювання. Мета — оволодіння ліцеїстом уміння висловлювати одну завершену думку про предмет або явище. Елементарне висловлювання виступає мінімальною оперативною навчальною одиницею. Контекстною одиницею виступає понадфразова єдність.
2 етап — розвиток монологічного мовлення на рівні складного висловлювання. Мета — навчити ліцеїстів логічно поєднувати елементарні висловлювання, оформлювати думки про декілька явищ або предметів, включення в мовлення елементів аргументації, тобто будувати висловлювання надфразового рівня.
3 етап — розвиток монологічного мовлення на рівні повідомлення по темі. Мета — навчити ліцеїстів будувати висловлювання з опорою на про-чи-таний текст, але в зв`язку з новою ситуацією, тобто будувати висловлюіання текстового рівня. Навчання монологічного мовлення тісно пов’язано з проб-ле-мою класифікації навчальних умінь, необхідних для побудови вис-лов-лювань даного виду мовлення.
Навчальні уміння, як способи здійснення навчальних дій після їх форму-вання, поділяються на:
1) загальні, які носять загальнонауковий характер, і їх сформованість впливає на успішність по всім предметам; 2) спеціальні — які є специфічними прийомами навчальної діяльності, характерними для даного предмету або виду мовленнєвої діяльності.
(Гохлернер М.М. Рапорт І.А. 1979: 15).
Проаналізувавши роботи Балабайко М.С., Бобової Н.І., Самойлюке-
вич І.В., Соловйової Н.Д., Bygate M., Jardan R.R., Waters M. Та інших, ми виді-лили такі групи спеціальних і загальних умінь побудови монологічного вис-ловлювання. Спеціальні навчальні уміння монологічного мовлення вклю-чають:
І. Композиційні уміння:
визначити структуру майбутнього монологічного висловлювання;
розгорнути і завершити висловлювання;
забезпечити композиційну гармонійність висловлювання, перехід від однієї частини до другої;
забезпечити зв’язність висловлювання в послідовному порядку;
складати дискурс, який виходить за рамки обмеженої кількості вислов-лю-вань.
ІІ. Уміння осмислення:
1) усвідомлювати предмет висловлювання;
усвідомлювати предмет думки;
організовувати висловлювання в мікротеми;
сформулювати головну думку кожної мікротеми;
будувати програму розвитку мікросюжету;
інтегрувати думки і послідовно їх викладати;
мобілізувати особистий досвід згідно з заданою темою;
бачити в кожній думці можливості її розкриття.
ІІІ. Уміння вибору матеріалу:
співвідносити задум монологічного висловлювання зі своїми іншомовними мовленнєвими можливостями;
заміняти невідомі мовні явища вивченими.
Згідно з концепцією Р.П.Мільруда заняття іноземної мови покликані реа-лі-зовувати розвиваюче навчання в умовах діяльнісного підходу, коли учень є активним діячем навчальної діяльності, навчальні завдання моделюють різні ас-пекти людської діяльності, а навчальна діяльність є етапом підготовки до тру-дової діяльності. (Мільруд Р.П. 1989 : 21).
Згідно з вищесказаним, особливого значення набуває розвиток загальних навчальних умінь, необхідних при навчанні монологічного мовлення, які необ-хідні в подальшій навчальній і професійній діяльності. Нами виділені такі загальні уміння:–
ясно і точно передавати інформацію;–
орієнтуватися в образно-схематичній інформації (схемах, таблицях, картках, картинках);–
переноса і інтеграції інформації в нову ситуацію з метою збагачення самостійного висловлювання;–
відокремлювати головне від другорядного;–
акцентувати увагу на головних ідеях або фактах висловлювання;–
визначати найбільш прийнятний порядок прямування фактів, пуктів або ідей;–
де необхідно наводити конкретні приклади для пояснення;–
аналізувати і робити логічні висновки;–
аргументувати свою точку зору;–
доказувати тезу по аналогії, від супротивного, дедуктивним, індук-тив-ним шляхом;–
відрізняти факти від думок;–
визначати альтернативи вирішення проблеми;–
звіряти відповідність продукту мовлення до комунікативного задуму.
При навчанні ліцеїстів кожному виду монологу необхідні такі навчальні уміння:
Монолог — опис
вміння зацікавити слухачів описуваним об’єктом;
вміння мобілізувати увесь свій життєвий досвід пов’язаний з описуваним об’єктом;
вміння послідовно описувати об’єкт від загального до приватного;
вміння давати суб’єктивну оцінку якостям описуваного об’єкта.
вміння робити опис більш живий, використовуючи різноманітні структури;
вміння робити висновок.
Монолог — розповідь
вміння привернути увагу до своєї розповіді;
вміння спланувати розповідь і почати її;
вміння розповідати історію в хронологічному порядку;
вміння розповісти оповідання в нехронологічній послідовності, щоб надати розповіді оповідання таємничий характер, або ввести в нього детективні елементи;
вміння прикрашати розповідь, робити її більш живою;
вміння висловити свою точку зору і дати оцінку подіям, які відбуваються.
закінчити розповідь оповідння.
Монолог — повідомлення
вміння придати висловлюванню вагомості;
вміння виділяти головну інформацію;
вміння давати резюме і коротко викладати зміст;
вміння послідовно і чітко викладати місто, час і умови повідомлення;
вміння відрізняти факти від думок;
вміння закінчити повідомлення.
Монолог — оцінка
вміння констатувати факт, який необхідно оцінити;
вміння виділити основу для оцінки: факти, доводи;
вміння аналізувати факти;
вміння чітко, логічно і послідовно організовувати, викладати і поясняти факти;
вміння висловлювати відношення до проблеми з опорою на подані факти;
вміння одбирати найбільш важливі аргументи;
вміння викладати інші погляди на проблему і критично їх оцінювати;
вміння робити заключення-оцінку, основану на викладених аргументах.
Монолог — доказ і монолог — роздум
вміння викласи думку, яку необхідно доказати;
вміння аргументувати свою точку зору, тобто представляти думки, істинність яких вже доказана або факти, чи дані про об’єкт;
вміння доказувати тезу по аналогії, від супротивного, дедуктивним, індуктивним методом;
робити висновки, основані на очевидних фактах;
робити логічні висновки;
викладати різні точки зору;
аналізувати причини;
визначати можливі альтернативні вирішення проблемного питання;
вміння робити висновки про істинність або хибність думки, тези.
Як відзначав Р.П. Мільруд, мовні здібності, знання, навики і вміння, прийо-ми познавальної діяльності, рівень загальних особливостей інтелекту фор-му-ються в нерозривній єдності в процесі інтелектуальної діяльності (Міль-
руд Р.П. 1990 : 13).
Узагальнюючи все вище згадане, можна сказати, що в старших класах ліцеїв треба навчати таким видам професійно-спрямованого монологічного мов-лення як опис, розповідь, повідомлення, оцінка, доказ і роздум, як його різ-но-вид. Навчання даним видам монологічного мовлення необхідно починати з най-простішого, з погляду на структурну побудову, описа, поступово перехо-дячи до більш складних видів монологу. Формування різних вмінь даного виду мов-лення, проходить в три етапи: навчання будувати понадфразову єдність, вислов-лю-вання надфразового рівня, і текстового рівня.
Породження монологічного