Батьки і діти
Зал прикрашений свя-тково Біля центральної '* стіни — виставка з ви-робами мам, татусів, '' бабусь, а також — :
сімейні реліквії. (Пред-мети і сувеніри, що пе- й редаються з покоління в ' покоління).
1-а ведуча. Дорогі діти! Шановні гості! Ми раді вітати Вас сьогодні у нашій світлиці на на-шому родинному святі. У дитячому садку ми знайомимо дітей з об-рядами та звичаями на-шого народу, з казками та приказками, вчимо загадки, прислів'я, вірші, скоромовки. А сьогодні будемо вести розмову про родину.
2-а ведуча. Для кож-ної дитини родина, сім'я починається з мами, тата, а ще бабусі й дідуся, які для них найближчі і їх дуже люблять.
(На центральній стіні розвішені три або чоти' ри плакати з нама.'іьова-ним деревом. Це —ро-динне дерево Скільки сімен буде брати участь в конкурсах та віктори-нах, стільки і дерев. Над кожним — прізвище сім 1 — учасника змагань).—
Дорогі діти, на плакатах зображено „дерево роду. Дідусь і бабуся — цс стовбур Вашої сім'ї. Їхні батько, а Ваші прадід і прабабуся — коріння. Тато і мама — гілки. Діти — листочки.
Росте дуб могутній, Міцним корінням тримається, Стовбуром зігрівається...
Звучить маршова музика. На середину залу виходять діти, учасники свята з кимось дорослим із своєї родини. Зу-пиняються півколом, обличчям до глядачів. Кожна пара (до-рослий і дитина) виконують гумористичний діалог.
1-а ведуча. Сьогодні в нашому залі зібралася разом уся велика родина підготовчої групи. А в житті родини, як відомо, буває всяке; і любов, і сміх, і сльози. Мама.
Та й набрид же своїм плачем Ти мені, Івасю. Хлопчик. Це не вам я, мамо, плачу... Мама. А кому? Хлопчик. Бабусі.
Хлопчик. Ма-а-а-амо! Хочу варе-е-еників! Мама. Іди їж. На столі повна миска стоїть. Син. Еге! Вже не хочу. Я думав, що нема. Мама.
Умивайся іди, дочко, Швидше-бо, не мнися! Донечка.
Так за мене он в куточку Кіт уже помився. Син.
Мамо, яку сьогодні сорочку одягатиму? З довгими чи з короткими рукавами? Мама. А чому питаєш? Хлопчик пхинькає, капризує.—
На що скаржишся?—
На тата. Не хоче купити мені велосипеда...
Бабуся наказує внучці.
Будь чемною, бо прийде Вовк і з'їсть тебе.
Внучка. Знаю, знаю! (хитренько) Але він спер-шу з'їв бабусю'
Через середину залу про-ходить дівчинка, одягнута ' в мамині прикраси, великі кліпси, взута в мамині туфлі.
Мама. Донечко, на кого *ги схожа?
Дівчинка. Я тепер, як красуня з конкурсу краси, що по телебаченню пока-зували.
Мама. Тобі це не пасує, зрозумій- Бо ти ще ма-ленька.
Дівчинка. Маленька, ма-ленька! Коли вже я стану дорослою?
Мама. Ну що за діти? Господи, як нам набридли їхні капризи, неслух-няність! Давайте залиши-мо наших дітей самих і подивимось, що з цього вийдс-
(Дорослі сідають за сто-ли, чи в глядацьку половину залу. Діти залишаються самі. Групками займаються різними «недитячими» справами: дівчатка іміту-ють фарбування космети-кою, роблять зачіски одна одній, приміряють дорослі плаття, взуття, прикраси.
Хлопчики об'/даються тортами, солодощами, смітять обгортками від цукерок, займаються боротьбою («кара-те»).
На середину виходить один хлопчик і читає вірш «Коли б начальником я став».
Коли б начальником я став
Хоч на одну годину,
То я б одразу наказав
Закон ввести єдиний.
У дні святкові й вихідні
Батьків не допускати
Без нас у парк, на стадіон,
До цирку й до театру.
Ще й всюди входи спорядив
Словами охоронними:
«Вхід без дітей для всіх батьків Суворо заборонено!».
Діти продовжують займатися своїми справами. Звучить колискова мелодія. Діти на своїх місцях поволі засинають. Репліки дітей «у сні»:—
Мамочко, де ти?—
Мамусю, в мене горлечко болить!—
Бабусю, накрий мене. Мені холодно...—
Татку, мені страшно без тебе...—
Мамочко, погладь мене.—
Бабусю, заспівай мені свою колискову. Я тебе так ' люблю, і
Дві мами виконують невеличку колискову пісню. («Колис-кова» — додаток N9 1). По закінченню її приходить Сон, старша сестра когось із дошкільників.
Сон. Знаю, знаю, люба малеча, що мучить вас уві сні. Вам здавалось, що дорослі вас безпричинно карають і за-бороняють робити тс, що вам хочеться. Постійно гово-рять, що ви ще малі. Але тепер ви зрозуміли, що вони всім серцем люблять вас. Але ж як 'їх тепер повернути, коли ви так їх образили?
Ну, нічого. У сні творяться різні дива. Вам прийдеться здолати деякі перешкоди, відкрити усю щирість і
щедрість своєї душі. І лише тоді, коли ви дійдете до магічного Вогню любові, повернуться ваші батьки. Ви здобудете цей вогонь і вони завжди будуть з вами' Дитина.
Прокиньтесь, вставайте'
В дорогу вже час!
Чудові пригоди
Чекають на нас'
Звучить маршева музика. Діти легенько марширують на місці. Утворюють півколо, обличчям до глядачів.
Знаю я слово — у цілому світі
Краще й тепліше від сонця і квітів
Слово це пестить, голубить і гріє,
В душу дитячу вселяє надію
Слово лягло в родинну основу,
Стало початком рідної мови
Помандрувало від роду й до роду,
І освятило людину й природу.
Хай же це слово завжди буде святом —
Будемо маму свою шанувати. Пісня О. Кулікової «Матінка» — додаток № 2. 2-а ведуча. Дітки, пригадайте, як мама вас називала?—
Киця, серденько, сонечко, зайчику-побігайчику, пташечко, моя втіхо...
А якими ніжними словами називаєте ви свою маму? — Мамочко, матусю, ненька...
А яка ваша мама'7—
Моя мама гарна—
Моя чудово вишивай.—
Моя мама пече смачні торти.—
Моя мама весела і добра.—
Моя мама ніжна і ласкава.
1-а ведуча. Дітям для щастя потрібні не тільки мате-ринські руки, але й батьківське плече Батько і мати у ди-тячій долі — це тих два гарячих сонця, які дарують лю-бов, щастя, добро, тепло Вірш Богдана Легшого «Батько й мати» Як
