Родинне свято "Ой роде наш красний, роде наш прекрасний"

Мета: Ознайомити вихованців з оберегами української родини. Пробуджувати пізнавальні інтереси до історії свого родоводу, української нації, її культури і побуту.

Виховувати глибокі почуття любові до батьків, свого роду, почуття пошани до їхньої праці, гордості за майстерність родичів, близьких. Сприяти розвиткові творчих здібностей дітей, бажанню примножувати родинні традиції, берегти свою національну культуру.

Обладнання: 1. Предмети побуту та обереги справжньої української сім'ї.

2. Вишивані рушники, які привезли батьки дітей.

3. Плакати "Прислів'я про родину", "Родове дерево".

4. Грамзаписи українськиї пісень.

Свято проводиться в актовому залі.

Хід свята

Вихователь.

Добрий день, шановно родино! Я сказала так, бо думаю, що сьогоднішнє свято - це ще одна сходинка до нашого зближення, до родинного єднання "в сім'ї вольній, новій". Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі, на нашій Україні. Тут жили наші прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої дивнини. І де б ми не були, відчуваємо поклик рідної землі. Шановні батьки, діти, гості, запрошуємо Вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудрі, на свято родини.

(Звучить пісня "Ласкаво просимо").

Вихователь.

На нашому святі присутні дирекція школи, вчителі молодших класів, вихователі і батьки наших учнів.

Всіх вас вітають вихованці:

Гостей дорогих

Ми вітаєм щиро,

Стрічаємо хлібом,

Любов'ю і миром!

Для людей відкрита

Хата наша біла,

Тільки б жодна кривда

В неї не забігла.

Хліб ясниться в хаті,

Сяють очі щирі.

Щоб жилось по правді,

Щоб жилось у мирі.

(Учениця вручає на вишиваному рушнику хліб-сіль директору школи).

Вихователь.

Шановна родино! Ми сьогодні зібралися для того, щоб провести родинне свято "Українському роду нема переводу". Діти, наше завдання з вами вивчати, шанувати свій народ, його мову, землю, бо ми частинка всього близького і рідного.

В цьому навчальному році ми почали з вами проводити заняття з народознавства (знання про народ, його мову, звичаї обряди, фольклор). Ми вже вивчали прислів'я, загадки, пісні, казки. А зараз прошу вас, діти, пригадати прислів'я про родину. ("Яке дерево, такі в нього й квіточки, які батьки, такі їхні діточки", "Який кущ, така й калина, яка мама, така й дитина", "Яка хата, такий тин, який батько, такий син").

Діти, коли ви були зовсім маленькими, ваші мами наспівували вам колискові пісні. Хто з вас може пригадати колискову пісню?

(Родина - група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких рідних, які живуть разом).

Прошу поглянути на родове дерево: коріння - прародичі, стовбур і товсті гілки - дідусі, бабусі, тонкі гілки - батьки, ми - це листочки.

Хто з вас може розмістити свій родовід на родовідному дереві? Зараз рідко в яких сім'ях можна побачити на стіні фотографії дідуся, бабусі. І тому не дивно, що дуже мало серед вихованців є таких, хто знає ким були дідусь, бабуся, яке ремесло любили, знали.

(Діти називають поіменно діда, бабу).

Слухаємо вірш про родовід:

Який великий світ увесь -

Ти поглядом окинь...

Один мій дід з Розтік,

А другий із Ріжка.

Той, що кремезний - дід Юрко,

А той стрункий - Іван.

А де почавсь твій рід? Звідкіль?

З яких часів, сторіч?

З яких доріг, земель, світів -

Все знати мусиш ти...

І про дідів і про батьків -

Вони твої світи.

Які слова у тебе є

І де твій дім, сім'я...

Найкраще - з міст і сіл - твоє,

Як з юних літ ім'я.

Вихователь.

Знати свій родовід, зберігати про нього пам'ять - означає любити свою Батьківщину. Це не просто слова - це обов'язок перед минулим і майбутнім поколінням. Це пам'ять про тих, хто творив історію, з кого треба брати приклад. Які головні слова родоводу? (Рід, рідний, рідне, родина). Дайте відповіді, діти, чи можна в родинний альбом помістити фотографію нашого класу? Хіба ми теж родина? Чому? (Дружні, допомагаємо один одному, разом вчимося, відпочиваємо). Так, родина - це не тільки рідні, родичі. Це і клас наш, і школа, і весь народ український. Родина до родини - народ. Ми з вами всі - український народ, який складається з роди малих і великих, дружніх і працьовитих.

Українець я маленький,

Україна - рідна ненька.

Вірний син я свого роду -

Українського народу.

Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і наша українська культура збагачується маленькими родинами, сім'ями.

Для того, щоб річка завжди була повноводною, а велика родина українська щасливою, нам треба любити, шанувати свій народ.

Уривки з віршів читають діти.

Я землі цієї паросток зелений,

Я цієї висі крапля дощова.

Заплелось у мене, приросло до мене

Жито і дерева, квіти і трава.

Я чую твій голос,

Пшеничний твій колос

У душу мені засіває зерно.

Моя Україно, білявко хатинко,

Пізнати тебе мені щастя дано.

Вихователь.

Справді, це велике щастя, що ми можемо торкнутись до джерела нашої культури, вивчати її, свій родовід. А щоб роду не було переводу, треба берегти коріння народу, роду. А хто ж його береже? Хто берегиня роду? Головною берегинею родини була мати. Її називали святою. Мати народжувала дитину, співала їй, вчила добра і любові.

(Звучить пісня "Рідна мати моя").

Вихователь.

Наш український народ багатий на ігри зі співанками. То ж давайте пограємось. (Діти запрошують батьків).

Вихователь.

В давнину старі люди говорили, що хата, оселя, усе, що в ній є, що збагачує, освячує сім'ю і пісню, і вишивкою, добрим словом, і поглядом, є берегинею. (Хата. Піч. Мати в хаті була головою, бо хліб випікала. А хліб - то життяю. Рушники - обереги людей).

Мати не тільки