Там стрілецька могилонька

Забута стояла,

Тихо, глухо кругом нас,

Сумно тут довколо,

Хрест дубовий похиливсь

Із жалю додому.

Пасло дівча три корови

У полі під гаєм.

Поглянуло на могилку -

Та плакала з жалю.

Бо братчика нагадало,

Що загинув в бю,-

І його десь поховали

Отак в чистім полі.

Ведучий: Поплакала і блавату

Синього нарвала,

І з братчиків і дзвіночків

Віночок сплітала.

Сплела вінок, барвінковий, хрестить

Із цвіття живого.

Уквітчала ним могилу

Братчика чужого.

І тихенько помолилась

І мо відмолилась,-

А могилка не та стала

І мов звеселилась.

І зозулька на край гаю

Кувати почала.

І щороку щастя - долю

Комусь-то кувала.

Кому? Кому? - Спитається

Тій любій дівчині,

Що стрілецьку могиленьку

Уквітчала мені.

Ведуча: Не перелічиш усіх місць нашої скроботи.

Ведучий: Вороги української нації знали, що народ, в якого жива історична пам'ять, що не роби, а сконцентрована сукупність національного люду, котрий кожної вдачної історичної миті може прокинутися і болем пам'яті повторити сили і знову стати на свій захист.

Ведуча: Тому-то почалося нечувана у своєму безумстві і антигуманності друга воїна проти Українських Січових Стрільців - війна з їхніми могилами.

Ведучий: І, здавалось, пропало все, що зникне слід по-нашому стрілецтву. Та лишилося те, що в народі убити нікому не можна. Лишилася вічно жива стрілецька пісня.

Пісня "Не сміє бути в нас страху".

Ведуча: Пісня! Велична рідна пісня!

Розправ свої високлетні крила

В великий день

Без тебе серце, в грудях трісне,

З тобою викрислено з серця, як з кресала

Святий вогонь, і підемо через побіду в полі

Облиті з крові ран, на зустріч волі!

Ведучий: Стрілецтво дало нам не тільки невмиручі приклади боротьби за волю України, а й дало нам цілу плеяду легендарних поетів, художників, скульпторів, композиторів, письменників, артистів.

Ведуча: І нині, і вічно співатиме український народ, їх пісні "Ой у лузі червона калина", "Чуєш брате мій", "Ось видно село" і багато інших маршових, любовних, жартівливих пісень.

Ведучий: Це Роман Кулачинський, Михайло Гайворанський??, Лесь Курбас, Іван Білюк, Юрій Шкрумелюк та багато інших.

Ведуча: Безмежно люблячи Україну, бажаючи їй щастя і бачити її вільною, незалежною державою, багато з тих, хто вижив, закінчивши на заході студії вищої освіти, повіривши більшовицькій пропоганді, повернулись на Україну, де згодом були знищені на Соловках та інших сталінських таборах смерті.

Ведучий: Дехто дожив до сьогоднішніх часів, і дав би їм Бог, ще віку бачити Україну в красі, багатстві і щасті, і справді вільною і ні від кого незалежною.

Ведуча: Кров стрілецьку ніхто не змив і не змиє. Нею навіки залишились сторінки нашої славної історії. Кров стрілецька залишилась пам'яткою у наших серцях.

Ведучий: Будемо жити і виживати - така доля нашої нації. Через дар пам'яток бути невмирущим.

Пісня "Поставали школярики"

Ведуча: Єднаймось брати-галичани.

Не час на роздори, не час.

Бо й нам, ще Великдень постане,

І доля всміхнеться до нас!

Від Чорного моря до синіх Карпат

Одна нероздільна родина

Без панства, без рабства,

Насильництва і зрад -

Одна самостійна Вкраїна.

Ведучий: Вставай, Україно, вставай,

Вставай на дорогу свободи,

Де грає широкий Дунай,

Де ждуть європейські народи!

Вставай та кайдани порви!

Дай познак ясніший від грому,

Що ми не рабами Москви,

Й рабою не будем нікому.

Вставай, Україно, вставай,

Єднай Чорне море й Карпати

І свій переболений край??,

Не дай ворогам розломити.

Вселюдської злагоди й любові,

Щоб волі святої набути.

Й спожити без намета і крові.

Пісня "Ой у лузі червона калина".