Показує плакат із зображенням писанок із різних країн світу.

Вихователь. Як ритуальний елемент, писанки використовують під час Великодних свят. Одним із найпоширеніших обрядових елементів Великодних свят на Гуцульщині є звичай "грійте діда", виконується в четвер після Великодня. Він полягає в тому, що діти ходять від хати до хати і під вікнами кричать: "Грійте діда! Дайте хліба! Аби вам овечки, аби вам ягнички, аби вам телички!". На що хтось із хати відповідав: "Гріємо, гріємо, даємо". Дітей обдаровували зозульками - спеціально спеченими малими пшеничними, житніми хлібцями та писанками. У вівторок, середу, четвер перед Великоднем жінки пекли хліб, який називається паска. Коли жінки пекли паску, чоловіків виряджали дивитися, щоб ніхто чужий не потрапив у хату, бо міг наврочити паску. Під час Великодних свят коло церкви співали дівчата гаївки. Тут обмінювались писанками, їх дарували, використовували як предмети весняних ігор. У Кутах є звичай "цокатися" писанками. В поминальний понеділок дівчата, щоб хлопці не обливали їх водою, давали викуп-писанку. У вівторок писанки дарують газдині, газдам на знак пошани. У провідну неділю писанки несуть на гроби.

Вихователь. Сьогодні Ви багато почули про писанку: і про історію її виникнення, і про технологію виконання, і про її роль у весняних обрядах. На основі орнаментики гуцульських писанок відомі українські майстри створили оригінальні композиції килимів. Ліжників, рушників. Високу оцінку писанковій орнаментиці дали видатні діячі мистецтва і культури І.Франко, Л.Українка, О.Довженко, М.Стельмах, С.Крушельницька, Д.Павличко і багато інших.

Звертаю увагу на вислови на плакатах.

Цього року в м.Івано-Франківську на базі інституту відкрита перша в Україні і в світі школа писанкарства.

Діти читають вірш про писанку.

О.МИРОНЮК.

Котилася писаночка

З гори на долину.

Прикотилась простісінько

До нас у гостину.

А за нею йде Великдень,

Несе білу паску,

Розсипає між діточок

Радощі і ласку.

О.СТРІЛЕЦЬ.

Я не можу розбити писанку

Я не можу розбити писанку,

Я не можу її розбить,

Як веселу веснянку-пісеньку

Раптом словом різким спинить.

І тому, що це світла пісенька,

А не витвір нерідний естетства,

Я не можу розбити писанку

Й шкаралупу робити з мистецтва.

Звідки взялися писанки

(пригадав легенду В.Зеленчук)

Як Христа вели на муки,

Хрест дали йому у руки,

І, зітхаючи о Бозі,

Хрест той ніс він по дорозі

У скорботі і напрузі...

Десь його поділись друзі,

А сторожа навкруги -

Все кати і вороги.

Але ось прийшов гостинцем

З своїм хлопчиком-мізинцем

Чоловік, марний, убогий,

Тай вступається з дороги.

Він узяв яєць торбинку,

Наскладав у кошелинку,

Ніс до міста їх продати,

Щоб на (хліб) сіль і хлібець мати.

А хлопчик каже: "Тату,

В Бога матимеш заплату

І доступиш в раю чести,

Як поможеш хрест той нести".

І послухав він дитини,

Тай поніс той хрест на спині,

Облегшив Христові біль,

А синок поніс кошіль.

На Голгофі хрест лишає

І до міста повертає:

Хоче яйці ті продати.

В кошик глянув: "Рідна мати!"

Замість яєчок біленьких

Сотня писанок пишненьких.

Всі радіють - чудо! Диво!

І купують радо й живо.

За хвилинку розкупили

Й дуже гарно заплатили.

А син каже: "Це дав Біг,

Бо Христові ти поміг".

І пішли ті дивні вісті

На весь світ,

В селі і місті.

Люди писанки писали,

Боготворця величали.

Звучить мелодія.

Вихователь. Українська писанка перемагає зло. Вона вічна, як сам український життєлюбний народ. Тож прийміть від нашої покутської сонце-писанки нашу традиційну зозульку і писанку. Любімося і даруймо одне одному писанки!

На щастя, на долю, на віки вічні!

Сценарій підготовлений на основі

матеріалів вихователя Гладуняк М.В.