Клоун Ростик: | Ти тільки поглянь, які в нього великі очі! Він приходить сюди кожного вечора і стоїть.

Клоун Андрійко: | Так, стоїть і дивиться на наші чарівні фарби і альбом. Ой, тихо, сюди іде Фея.

Фея: | Кого це принесло? А це ти! Чого тобі треба? Скоріше говори, бо часу в мене дуже мало.

Хлопчик: | Та я, пані… та я…

Фея: | Слухай, хлопче, час дорогий, що ти бажаєш від святого Миколая.

Хлопчик: | Та я вже написав. Майже місяць тому

Фея: | Так, зараз подивлюсь. Ага, Данилко Стороженко. Дійсно, 23 дні тому просив ці дивовижні фарби та альбом.

Хлопчик: | Так, бо я дуже люблю малювати.

Фея: | Ач, захотілося тобі. Але ж учора приходила твоя бабуся і сказала, що нема грошей, щоб заплатити. А я ще торішній борг нагадала – за коника, і позаторішній – за дзигу. Ти що, про це не знаєш?

Лялька Надя: | Дивіться, друзі, до чого Фею жадність доводить. Вона вже дітям про гроші за подарунки нагадує.

Лялька Віта: | Якою ж вона стала недоброю та злою.

Фея: | Що, ви знову наговорюєте на мене! А ти (до хлопчика) не одержиш ніякого подарунка від святого Миколая. А тепер прощай, мені ніколи!

Хлопчик: | До побачення. Як шкода, що я залишусь без подарунка. Невже 19 грудня не сповниться моє бажання мати чарівні фарби і альбом. Я б з їх допомогою весь світ у різні кольори розмалював.

(Похнюпивши голову, виходить)

Клоун Ростик: | Мені жаль цього хлопчика.

Клоун Андрій: | Мені теж. Але ми нічого не можемо зробити для нього.

Лялька Надя: | Ні, можемо. Нам треба знайти святого Миколая, розповісти йому про Данилка, про Фею, яка з доброї перетворилась на злу і скупу, про чари Снігової Королеви.

Лялька Віта: | Але ж ми – іграшки. Як же ми знайдемо святого Миколая?

(З’являється Казка)

Казка: | Я допоможу вам розігнати чари Снігової Королеви і знайти святого Миколая. Тільки на допомогу вам я можу прийти лише 3 рази. Зараз я вам допоможу відчути в собі чарівну силу, щоб подолати всі перешкоди, які зустрінуться на вашому шляху. Для цього вам треба відгадати 3 загадки:

Загадує загадки, іграшки відгадують.

Клоун Ростик: | Дякуємо тобі, Казко. Сили в нас прибуло. Здається, за плечима крила виросли!

Казка: | А тепер поспішайте!

Клоун Андрій: | Прощайте, дорогі іграшки! Скоро ми повернемось із святим Миколаєм.

Іграшки – звірята: | Щасливої дороги!

(Всі разом співають. Іграшки – звірі виходять в одну сторону, ляльки з клоунами в іншу).

1 Чорт: | Так, так! Яке щастя, що північним вітром нас занесло у цю сторону. Тут замислюється зрада проти снігової Королеви.

2 Чорт: | Та й Святий Миколай десь уже в дорозі до своїх діточок (перекривляє). Летимо ж до нашої Льодової Володарки і все їй розповімо. Вона придумає, як зупинити цих, набитих ватою ляльок.

Пісня чортиків

Ми чортики веселі

В нас совісті нема.

Нещастя всім приносим,

У сварці з усіма.

Ми діток підбиваєм

Лише на вчинки злі

Від того ми буваєм

Веселі, не сумні.

Приспів:

Ми друзяки, друзяки – чортенята

І думки в нас лише чорні й злі

Дружбу за нами заведіть, малята

Тоді в пеклі ми будем не одні. |

(Чорти виходять, появляється Снігова Королева в оточенні крижинок – льодинок)

Снігова Королева: | Сніг, холод, лід – яка краса! Мені подобаються крижані картини, снігові палаци. В них немає нічого живого, тому вони такі гарні. Гарні і безсердечні. як я, як і ви, мої подружки, крижинки – льодинки. Затанцюйте, закружляйте в льодяному хороводі, так, щоб все навкруг в лід перетворилось.

Танець крижинок – льодинок.

4 Крижинка: | От як чудово стало: холодно – прехолодно. Адже тепло всю красу руйнує. А найстрашніше тепло – це тепло людських сердець. Ми ж знаємо, що коли люди роблять добро, їх серця можуть спалити своїм промінням усе королівство.

Снігова Королева: | Тому я так і не люблю святого Миколая. Він своїми справами робить людей такими добрими, що в мене аж температура піднімається. А найголовніше – мені ніяк не вдається його заморозити. (Крижинки сідають біля королеви). Здається у нас гості?

(Чорти озираються і підходять до Королеви).

1 Чорт: | Ой, як холодно. І якого диявола я сюди прийшов? Ніяких умов для роботи. Ой, де ж ти, моє гаряченьке пекло?

2 Чорт: | Ой – йой – йой. Так холодно, що хвіст до землі примерзає.

Снігова Королева: | Якщо ви зараз не перестанете скиглити, я зроблю з вас льодових чортів і ви попадете в мою колекцію льодових скульптур.

(Чорти падають на коліна і підповзають до трону).

1 Чорт: | О велика, прекрасна, наймогутніша, найхолодніша, най… най… найстрашніша…

Снігова Королева: | Хто, я, найстрашніша?

2 Чорт: | Звичайно, найстрашніша! Ой, ні, ні, він не те хотів сказати – найчарівніша, найпрекрасніша.

Снігова Королева: | Так, так, я люблю, коли мене бояться. Ти хотів мені щось сказати?

1 Чорт: | Біда, найхолодніша з усіх холодних! Біда! Іграшки з крамниці Доброї Феї, тьфу, ну тої, що ти зробила злою, пішли шукати Миколая, щоб розповісти йому про твої великі діла.

Криж. | А ти, Снігова Королево. заморозь їх усіх, перетвори на кригу, щоб вони ніколи не знайшли святого Миколая.

Снігова Королева: | Я так і зроблю! Доручаю вам знайти іграшки і принести їх до мене. А щоб ви із цим завданням краще впорались, я дам вам помічницею. Вона дуже розумна і в