Вечорниці, народні звички

Святково прибрана світлиця. На столі глечики, глиняні миски. Господиня зав’язана хусткою, в червоних коралях.

Господиня. | Господи! Як подумаєш, що коли це ми дівували, зачуєш де-небудь вечорниці, так аж тини тріщать...

Зовсім не те тепер. От скоро вже треті півні заспівають, а вечорниці ще і не починалися. Ой-йой-йой, куди це все поділося.?

Чути сміх. Господиня схоплюється. Заходять дівчата.

Дівчина. | Добрий вечір вашій хаті,

Уклін господині.

Чи веселі вечорниці в нашій Україні?

Добрий вечір, господине,

Славна молодице.

Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.

Господиня. | Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!

Просимо, просимо.

Дівчина. | Аби щастя було в хаті.

Щоб усі були багаті,

Аби було любо, мило,

Аби всі були щасливі.

Господиня. | Будем з вами добрі щирі,

То і будем жити в мирі.

Тоді всім нам допоможе

Матір світу – Матір Божа.

Пісня “Матінка світу”

Дівчата сідають на лавки.

Дівчина. | Які пахощі! Напевно все смачно.

Господиня. | Смачне – то воно смачне, але основної страви – калити – ще нема. Сьогодні ж Андріїв вечір, а найвеличніша ознака його – калита.

Входить дівчина з оберемком дров.

Дівчина. | Ой дівчата мені страшно. Мені аж страшно їх перекладати.

Дівчина. | Не бійся, від долі нікуди не втечеш.

Дівчина. | (перекладає дрова).

Вдівець, молодець, вдівець, молодець...!

Господиня. | От бачиш, доля до тебе милостива. Дано тобі вийти за молодого парубка.

Пісня “Гриць мене, моя мати”...

Дівчина. | Ой дівчата. А як я вчора ворожила. Уже, коли надворі темно стало, вийшла я нібито до комори, а сама хутчіш на вулицю. Стала від воріт стовпці рахувати. Рахую собі: “Вдівець, молодець, вдівець...” Раптом чую – хтось іде назустріч. Я заховалась за кущем. Ну, думаю, раз не вдалось поворожити за кого заміж вийду, то хоч узнаю, як його буде звати. І тільки-но перехожий порівнявся з кущем, як вискочу, як заверещу: “Дядьку, як Вас звати?” А дядько з переляку аж присів. Треба було бачити, як він тікав – швидше вітру – і дороги не вибирав.

Дівчина. | То тобі знак такий. Не бути тобі цього року у парі.

Господиня. | Годі, дівчата, теревені розводити. Підкинь дров у піч, швидко замісимо калиту.

У її приготуванні мають брати участь всі дівчата, скільки б їх тут не було. Робимо її з тіста солодкого, у вигляді тонкого коржа. Рік стончився – кажуть у народі. Місити починає найстарша дівка, закінчує наймолодша.

Дівчата місять тісто по черзі.

Господиня. | Додамо до тіста яєць, меду, маку, або наша калита смачнішою була.

А ти Наталочко скропи перед калитою дорогу. Ось уже піч вогнем надихалась і напалилась. Час її до печі саджати.

Дівчина. | Водице, студенице:

Окропи калиті дорогу, до печі від порогу, а від печі до стелі, щоб ми були гарні, веселі.

Дівчина. | Гарною буде наша калита. Круглою, наче сонечко, наче віночок. Поки вона спечеться, поведемо хоровод.

Хоровод з віночками.

Господиня. | А тепер – гайда надвір. Ось уже й місяць зійшов над горою.

Пісня “Розмова з місяцем”.

Дівчина. | Сонце до заходу, а коноплі до сходу.

Калитою радію, конопельки сію.

Підтикачкою волочу, бо заміж вийти хочу.

Дай, доле, знати, з ким життя буду мати.

Іде перехожий

Перехожий. | Дівчата, позичте борони!

Дівчата. | Борона у вівсі.

Перехожий. | Виходьте заміж всі.

Іде інший перехожий.

Дівчата. | Дядьку, де ключі?

Перехожий. | У вівсі, щоб посивіли всі!

Дівчата накидаються на нього з кулаками

Перехожий. | Ні, ні, у пшениці. Щоб ви усі були молодиці.

Дівчата. | Дякуємо.

Дівчина. | А давайте це так погадаємо. Кинемо хустки в миску і підкинемо її. Чия хустка випаде першою, та дівчина найшвидше заміж вийде.

Ворожіння з хустками.

Господиня. | Дівчатонька, до хати. Подивіться на нашу калиту, яка вона кругла, запашна, красою і теплом всю оселю звеселила.

Дівчата передають калиту з рук в руки, перев’язують її червоною стрічною, співають.

А в тому саду чисто метено,

Ще й хрещатим барвіночком дрібно плетено,

А в тому саду ніхто не бував,

Лиш молодий Андрієнко коня випасав.

Коня випасав, на дудочку грав,

З буйним вітром Андрієнко розмовоньку мав.

Чути стукіт у двері.

Дівчина. | Там щось стукнуло.

Дівчина. | Та ні почулося.

Дівчина вибігає, потім заводить хлопця за собою.

Дівчина. | То ти хотів нам шкоди наробити.

Хлопець. | Відпустіть, благаю.

(співає)

Чи я батьку не доріс,

Чи я батьку переріс,

Що не рублена хата,

Що не люблять дівчата.

Дівчина. | Ой і розчулив ти нас. Що ж йому придумати за те, що нам заважав?

Хлопець. | Я не заважатиму більше, а як відпустите, цілу ватагу хлопців приведу.

Дівчата. | Гаразд.

Хлопець виходить.

Дівчина. | Ну, нехай іде. А ми тим часом пісеньку веселу заспіваєм про Оксанку, вмілу вишивальницю.

Пісня “Співанка – вишиванка”

Стукіт у двері

Хлопець | Дівчата, дівчата! До хати пустіть.

Дівчина. | (до дівчат) О, хлопці вже йдуть.

(до хлопців) Гарненько просіть!

Знову стукіт.

Дівчина. | Агов? Хто такий?

Хлопець. | Пес рябий, баран круторогий, ведмідь клишоногий. Пустіть до хати!

Дівчина. | Не пустимо до хати, бо вас дуже багато.

Хлопець. | Пустіть ліпше, бо буде гірше.

Дівчина. | А візьмемо рогатини, поламаєм ваші спини.

Хлопець. | Біла курка ряба, перебита нога.

Хто, хто перебив?

Чотири лозини, п’ята палка,

Виходь до нас, Наталка.

Дівчина. | Назарко, Назар пішов на базар,

Купив порося, воно вирвалося.

Хлопець. | Дівчатонька, голубятонька, ми не сваритися прийшли а миритися. Сьогодні ж Андріїв вечір.

Дівчина. | Заходьте вже. Але за це мусите нам пісню заспівати.

Хлопець. | А що? І заспіваємо.

Пісня “Козацький сон”

Дівчина. | От-от, ви тільки уві сні і можете героями бути.

Хлопець. | А вам би лише насміхатися. Краще, Наталочко, бери качаточку, добре тісто