Дівчина | (співає)

З’їж Андрійку пиріжок, він дуже смачненький.

А у ньому в середині мачечок дрібненький.

Андрійко кусає пиріжок і кривиться, бо всередині – клоччя.

Андрійко. | (співає)

Чи ти, дівко, зроду-віку

Пирогів не їла,

Що ти свої пироги

Клоччям начинила.

Нехай тебе лихий знає

З цими пирогами.

Ти би краще розкидала

Їх помежи псами.

Дівчина. | А давайте і справді пса приведемо. Покладемо на підлогу кожна свого вареника. Чий вареник собака з’їсть першим, та якнайскоріше вийде заміж, коли ж обнюхає і не займе, то ще не скоро, а як забере їство і побіжить в куток – вийде в чуже село.

Ворожіння із собакою.

Дівчина. | Пустила ня моя мати та й на вечорниці,

А там хлопці чорнобриві плетуть рукавиці.

Рукавиці виплітали, весело співали,

А музики як заграли, ще й затанцювали.

Танець “Гуцулка”

Хлопець. | Я не можу забути, як Андрій в діда козу крав.

Андрій козу веде, Андрієва коза не йде.

Він її уздою – вона його гузою.

Він її віжками – вона його ріжками.

Його дідо дігнав і козу відібрав.

То ми ледве сюди втікли,

Але дід нас і тут знайшов.

Заходить дід.

Дід Василь. | Доброго вечора вам, дівчатонька, красні, та хлопці, соколи ясні. Не сидиться мені старому коло баби на печі. Коли вона заснула я тишком-нишком вибрався з хати і пришкандибав до вас.

Хлопець. | Розкажіть, діду, як ви на вечорниці ходили.

Дід Василь. | Добре, слухайте. Колись давно ще мій дідусь мені розповідали, що як ідеш на вечорниці, то обов’язково якусь нечисту силу зустрінеш. Ото одного разу причесався гарно, вбрався, та й іду на вечорницю. Ніч. Темно. На небі ні зіроньки. Чую, щось за мною біжить. Пройшов одну вулицю – біжить, другу – біжить, третю – біжить. Ну, думаю, точно відьма. Зайшов за ріг вулиці і тільки щось наблизилось до мене, то я кілок в руки та як уперіщив! Відьма повернулась й ходу!

Над ранок повертаюсь з вечорниць, а сполоханий батько до мене. “Сину, - каже, - йдемо швидше свиню дорізувати, бо якийсь дурень їй вночі так рило розбив, що вона до вечора не доживе”.

Хлопець. | То ви, діду, нівроку собі були.

Дід. | Та чого був, я і зараз нівроку. Із вашими дівчатами і ще краще за вас станцюю.

Танець діда з дівчатами.

Дівчина. | Ото парубки були. Не рівня нашим теперішнім. Їм би зараз лише добре поїсти.

Хлопець. | Дівчата, ви знову за своє?

Коломийки.

Дівчата. | Ой піду я на Андрея,

На Андрея файно

На Андрея будуть хлопці –

Іван та Михайло.

Хлопці. | Ой дівчино, дівчинонько,

Яка ти, яка ти,

За хлопцями зазираєш,

Не підметеш хати.

Дівчата. | Ой, Василю, Василечку,

Василю, Василю,

Я до тебе не говорю,

Не натягай шию.

Хлопці. | Ой кувала зозуленька,

Та й сіла на дубі.

Були б ви, дівчата файні,

Як мали б всі зуби.

Дівчата. | Ой кувала зозуленька

В селі на Заріччю,

Є у всіх нас файні зуби,

Ще і вам позичим.

Ви, хлоп’ята гонорові,

Файно виводили,

Все дно наше буде зверху,

Що б ви не робили.

Господиня. | Але й гармидер вчинили. Давайте краще хоровод заведемо, такий, який в мої часи водили.

Хоровод.

Хлопці. | Водим, водим хоровод, хто набрав водиці в рот, тихо, скромно й до лиця вибирає молодця.

Дівчина вибирає парубка.

Хлопець. | Мене звати Тарас, хазяйський син. Багатий. Маю 2 курки. Одна, правда сліпа на одне око, а друга не пасеться, зате бачить добре. Маю землі – видимо-невидимо. Скільки б не дивився, не придивлявся – не побачиш. А що вже худоби! І жуки, і гусень, і мухи, а комарів – світу білого не видно.

Дівчина відштовхує хлопця.

Дівчина. | Не хоче тебе, парубче. Ти багатий, а вона хоче роботящого.

Хлопець. | Ганно, а чим не підходжу? Може, й не такий багатий, зате роботящий. Вже як за щось візьмусь, то й за вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду, а що вже їсти люблю. Вибери мене – горя не знатимеш.

Дівчина. | Не хоче вона такого роботящого. Хоче гарного та розумного.

Хлопець. | А моя мама кажуть, що я такий гарний, як місяць, а розумний, як 5 писарів вкупі. Ти не дивись, що я такий замурзаний, вмий, причеши, побачиш, який я.

Дівчина виливає від сміху з рота воду.

Господиня. | Не витримала ти випробування. Не бути тобі цього року в парі. А ви, хлопці, ставайте до танцю та вшкварте так, щоб кров в жилах застила.

Танець “Аркан”

Дівчина. | Я чула від своєї бабусі, що можна ворожити і так. Взяти сірники. Якщо спалені сірники нахиляються в один бік, то буде дружба між хлопцем і дівчиною, якщо відхиляться – то ні.

Хлопці. | Дівчата, а нам поворожите.

Господиня. | Але й хлопці, таке вигадають. Ні, хлопцям цього вечора не гадають. Та для вас ми зараз знайдемо забаву. Прийшов час калиту піднести. Сонце заходить, а калита сходить.

Хлопці піднімають калиту. Дівчата співають.

У небо, калита, у небо.

А ти, сонечко, піднімись.

Ти на нас подивись.

Ми калиту чіпляємо,

На місяць поглядаємо,

Свою долю-радість закликаємо.

Хлопець. | Дозвольте мені бути паном Калити.

Хлопець. | А мені, господине, дай-но коцюбу, я буду паном Коцюбинським.

Діалог між Калитинським і Коцюбинським

Калитинський. | Добрий вечір, пане Коцюбинський

Коцюбинський. | Добрий вечір, пане Калитинський.

- Куди ідете.

- Калиту кусати.

- А я буду по писку писати.

- А я впишу!

- А я вкушу!

Калитинський (намагається розсмішити, розповідаючи смішні історії)

Якщо хлопець Коцюбинський розсміється, його мажуть квачем з сажею, якщо ні – хлопцеві дають кусати калиту.

Підходять по черзі кусати калиту всі хлопці.

Підходить останній хлопець.

Діалог між Калитинським і хлопцем.

Пане Калитинський,